ТОП просматриваемых книг сайта:
Ключі Марії. Андрей Курков
Читать онлайн.
– Ну дочка ж його жива, – Бісмарк перейшов на примирливий тон. – Може, ти хочеш з нею зустрітися і поговорити? Вона, правда, за словами внучки, усіх матом посилає!
– Ну, то й мене пошле! – швидко відповів Адік. – Я не харизмат. Мене і без приводу посилали. Просто так!
– Співчуваю, – усміхнувся Бісмарк.
– Не треба! Це жити не заважає. Краще скажи, чи ти там окрім листів що-небудь нарив?
– Все під замком у кабінеті, а ключ від замка в тієї бабусі, яка усіх матом посилає. До речі, до них уже приходили і просили архіви і щоденники. Бабуся усіх послала.
– А ти з ким говорив?
– З правнучкою.
– А якщо через неї? Якщо їй айфон пообіцяти?
– А за які бабки я їй айфон куплю? – обурився Олег.
– Я не сказав купити, я сказав пообіцяти! – Адік підкреслив думку піднятим вгору вказівним пальцем. – Гаразд! Подумай про правнучку, а що там з іншими адресами? Коли по них підеш?
– Можу завтра! Після роботи.
– А ти що, сьогодні на роботу ходив? – здивувався Адік. Бісмарк заперечливо мотнув головою. – Треба звільнятися, – вираз Адікового обличчя споважнів. – Там нам більше нема що ловити.
– Ти теж звільнятимешся з мерії? – запитав Олег.
– Я вже звільнився. Мені ж тільки їх «корочка» була потрібна. А просиджувати за п’ять тисяч гривень в місяць? Ні, це не для мене.
Бісмарк тим часом дістав список з прізвищами і адресами археологів, вирішивши вибрати найближчу до свого дому адресу для завтрашнього походу. На Липській він уже побував. Тепер залишалися Межигірська, Оболонська набережна і бульвар Перова. «Що ж вони так урозкид оселилися! – думав Бісмарк, перестрибуючи поглядом з рядка на рядок. – Чому б ото їм не жити в одному будинку для всіх археологів?! Адже письменники у той час жили у будинках письменників, композитори і учені в будинках для композиторів і вчених! А археологів он як розкидало по Києву!»
Він похитав головою услід своїм думкам. І раптом щось його немов укололо! Він ще раз уважно перечитав список, не звертаючи уваги на Адіка, що вирішив перевірити на своєму смартфоні пошту. «Клейнод Віталій Петрович» – третій у списку археолог, що мешкав на Межигірській, притягнув увагу Бісмарка. Він узяв конверт, вдивився ще раз у синій прямокутний друк з вказівкою адреси відправника. «Громадська організація “Інститут-архів”», вул. Межигірська, 24, офіс 49-б».
– Оце так фокус! – прошепотів здивовано Олег і цим відвернув увагу Адіка від смартфону.
– Шо там? – поцікавився гість. – Який фокус!
– Та це я так, жартую! Збіг знайшов! – Олег несподівано перейшов на награний голос відомого телевізійного ведучого. – Совпаденіє? Не думаю!
І підсунув під очі Адіку конверт і список археологів, показавши пальцем, на що варто звернути увагу.
– Цікаво, –