LITMIR.BIZ

Скачать книгу

сфотографуватися з обласним головою» і «хто з керівництва ОДА буде на зустрічі?» та бажанням перерізати стрічечки.

      Тітка Зіна з «клінінґ-департаменту» буде, блін, на зустрічі. Офіційна співробітниця ОДА. Її знає кожен, хто на восьму ранку приходить на роботу. Саме вона дає лад і підтримує чистоту на кількох поверхах будівлі. І саме тітку Зіну ми вранці частуємо чаєм і страшенно поважаємо. Адже людина робить діло, а не язиком горох товче. Тітка Зіна, до речі, у кабінети до керівництва ОДА потрапляє щодня і без запису. Зважаючи на ваше бачення світу – це авторитет. Хотіли зустрічі з авторитетом? Буде вам така зустріч.

      Хлопці, це все «шашечки». А вже давно пора «їхати».

      Напевно, купимо з десяток банальних лопат. І вручатимемо усім, хто приїжджає підписувати Меморандуми. З тонким натяком, що пора починати хоча б копати, а не розводити балачки.

      Ось у нашій спільній роботі з нашими колегами з обласної ради Здоровий Глузд був завжди на першому місці.

      Гадаю, що 90 % нинішніх депутатів облради обереться на наступний термін також. Просто тому, що в кожного з них на його окрузі немає конкурентів з погляду вже фізично зробленого.

      Але проблема була не тільки в тому, що нам усім потрібно було зрозуміти, що робити, а й у тому, що ніхто нам так і не сказав, що ж саме треба робити. Посада голови адміністрації передбачає багато обов’язків, але, за великим рахунком, немає жодної чіткої інструкції, яка пояснювала б, що, коли і як робити. Ми вже тоді розуміли, що інститут обласного адміністрування – це радянський рудимент, принаймні, у тому вигляді, в якому ми з ним зіткнулися. Завдання, поставлене перед Резніченком, звучало дуже абстрактно: «Розвивати регіон». Мабуть, іншим воно й бути не могло. Але що це означає?

      Коли Валентин перед затвердженням на посаду на засіданні Кабінету Міністрів прийшов до тодішнього прем’єр-міністра Арсенія Яценюка, той дав номер свого мобільного телефону.

      Арсеній Петрович сказав, що йому можна телефонувати у будь-який час доби і що він готовий допомогти всім, чим тільки зможе, хоча жодних конкретних обіцянок дати не міг. Адже йшла війна, а ресурсів не було. І ще Яценюк додав: «Ти не розумієш, куди ти призначаєшся. Там шибениця. Якщо ти на таке зважився, це означає, що ти дуже сильна людина. Я вже тобою пишаюся, і якщо ти там виживеш, то тобі треба буде пам’ятник поставити». Я не можу стверджувати, що він сказав саме так, але в усякому разі розуміння того, чого ж від нас очікують, прем’єрові слова не надто додали.

      Я пам’ятаю, що деякі спостерігачі, коли дізнавалися про призначення на держпосади людей, які до того не були у владі, часто іронізували, мовляв, закоротка лава запасних. Заради правди слід визнати, що лава запасних дійсно була не надто довгою. Так завжди. Усім завжди бракує людей. Час показав, що завданням було наповнити владу тими, хто може працювати у важких умовах. Вибір персон на ключові позиції в команді президента не був випадковим і не був продиктований самим тільки кадровим голодом. Потрібні були менеджери.

Скачать книгу