Скачать книгу

дядя?

      – Проходь! Проходь! Свого часу клюніть!

      Пішов… І вже здалеку на голос «Гречаників»:

      Удіть, дядя, удіть,

      А вечерять чтось-то будіть.

      «Смійся, – думаю, – смійся!»

      Перші дві з половиною години стоїчно дививсь у ставок і думав: «Отже, дивись: кисень з воднем, яке-небудь Н2O, а скільки риби має…»

      А я, можна сказати, людина, homo, а хоч би тобі паршивенька тулька!..

      Коли це: плиг-плиг-плиг! Поплавок!

      Сіп!

      – Є!! Ага! Лови, жінко, лови-лови-лови! Держи! Впіймала?

      – Є!

      – Карасик? Давай сантиметр. Давай циркуль. Давай обов’язкову постанову Губвиконкому. Як там сказано? «Карась не менш як три вершки. Міряти від середини ока до задньопрохідного плавника». Добре! Шукай око!

      – Є!

      – Шукай середину ока! Найшла? Став сантиметр. Та-а-ак-с! Держи! Шукай задньопрохідний плавник!

      – Я не знаю де!

      – Шукай ззаду! Раз задньопрохідний, значить, ззаду! У проході! Найшла?!

      – Та нема!

      – Зоологію забула? Чого вас по тих гімназіях учили? Давай сюди!

      – Ой! Уже!

      – Що вже?!

      – Виплигнув! У воду! Он-он-он! По-о-о-плив!

      – От іще! А ще й на курсах була! І у Вукоопспілці{47} служила! Паршивої риби не вдержиш!..

      …Плиг-плиг-плиг! Поплавок.

      – «Прочая риба»?! Скільки там для «прочої» одміряно?

      – Три вершки!

      – Давай сантиметр! Око є! Перевертайсь, «прочая». Де тут у тебе той «плавник задньопрохідний»?.. Нема! Дивись: плавника нема! Щука од’їла! Як же тепер?

      – А я не знаю!

      – Викину! Іди назад у став! Плавають тут без «задньопрохідних»! А потім відповідай!

      – О-о-о! Рачок! Іди, йди, йди! Ну, дивись, як там раки? Де їх вимірять?

      – Два вершки! Від кінця голови до кінця хвоста!

      – Давай сантиметр! Почнемо від голови.

      – Та то ти з хвоста починаєш!

      – Як із хвоста?! Це ж «шийка»! А на шиї й голова!

      – Та то хвіст, а не шия! Сам нічого не знаєш, а лаєшся!

      – Не все тобі ’дно, чи од хвоста до голови мірятиму, чи від голови до хвоста?

      – Ну?!

      – Вершок і сім восьмих! Іди к чорту! Пливи! Не міг на паршиву восьмушку вирости?! А теж лізе!

      …Ходім додому!

      Вечеряв «дядя» не «чтось-то», а тараню.

      Вишневі усмішки київські

      Чий Шевченко?

      – Наш Шевченко!

      – Ні, наш Шевченко!

      – Та ні, таки наш Шевченко!

      – Наш!

      – Наш!

      А як насправді, чий же Тарас Григорович? Наш чи їхній?

      – Їхній!

      Факт! Що факт, то факт, нема де правди діти – їхній… – Який там, – вони кажуть, – Шевченко революціонер, коли він і віру, і церкву, і Бога так поважав, так славословив, так шанував!

      І що ви на це скажете?

      Правда!

      Читайте, як він до цього всього ставився:

      Храми, каплиці, і ікони{48},

      І ставники, і мірри дим,

      І перед образом твоїм

      Неутомимії поклони —

      За кражу, за війну, за кров,

      Щоб братню кров пролити, просим,

      А

Скачать книгу


<p>47</p>

Вукоопспілка – Всеукраїнська кооперативна спілка.

<p>48</p>

Храми, каплиці, і ікони… – цитата з поеми Т. Г. Шевченка «Кавказ».