LITMIR.BIZ

Скачать книгу

Іноді ваші крики були настільки гучними, що сусіди були змушені скаржитися до управителя будинку. За два тижні до смерті ваш чоловік застрахував своє життя на понад 800 000 євро на вашу користь. На час убивства у вас немає твердого алібі. Удома були тільки ви – так принаймні ви сказали поліції.

      Суддя на мить замовк. Тоді закрив теку й глянув прямо на обвинувачену.

      – Я можу коротко підсумувати: у вас були мотив, нагода й зброя. До того ж у вас немає алібі. Ви не зобов’язані зараз щось говорити на висунуті стосовно вас обвинувачення, але ви, звісно ж, маєте право висловлюватися й зробити свій внесок до збору доказів. Можливо, ви вже навіть обговорили це з вашим захисником. Що скажете на це?

      – Моя клієнтка не бажає висловлюватися, – промовив Шлезінґер.

      – Гаразд, тоді ордер на арешт залишається без змін, – сказав суддя.

      – Я закликаю суд вберегти мою клієнтку від утримання в слідчому ізоляторі, – заявив Шлезінґер. – У неї немає попередніх судимостей, до того ж половину свого життя вона мешкає тут. У неї квартира в Берліні, і вона вже дванадцять років працює у відділі закупок фірми модного одягу. Ми могли б внести заставу. Існує також можливість вилучення паспорта…

      – Ні, пане адвокате, – обірвав його суддя. – Якщо я правильно пригадую висловлювання вашої клієнтки під час допиту в поліції, у неї ціла низка контактів за кордоном. Її батьки живуть в Америці, дочка – в Італії. У разі винесення судом обвинувального вироку їй загрожує настільки висока міра покарання, що не може не стимулювати до втечі. Я відхиляю ваше клопотання про домашній арешт.

      Жінка, що вела протокол, сиділа біля судді за маленьким столиком. На цих словах вона внесла в комп’ютер два речення.

      – Чи будуть у вас інші клопотання, пане Шлезінґер? – запитав суддя.

      – Я вимагаю перевірки законності затримання під час усного судового процесу, а також призначення мене адвокатом. Окрім того, внесіть у протокол, що я вимагаю одержання всіх наявних документів у справі.

      – У вас вони є? – запитав суддя жінку, яка вела протокол. Та ствердно кивнула. Суддя продовжував диктувати: «Суд ухвалив рішення та оголосив таке: призначити доктора Шлезінґера адвокатом обвинуваченої в цій справі». Секретарка видрукувала текст, який підписав суддя.

      – Я вже поговорив із призначеним прокурором, – сказав він Шлезінґеру. – Ви можете забрати документи.

      Суддя звернувся до вартового:

      – Будь ласка, відведіть обвинувачену.

      – Дозвольте зробити особисте зауваження? – запитав суддя Шлезінґера, коли вони залишилися наодинці в кімнаті.

      – Звісно, – відповів той.

      – Ми знаємо один одного вже багато років. Будь ласка, не ображайтеся, але вигляд у вас жахливий і від вас тхне алкоголем. Вам треба виспатися й нормально поїсти.

      – Так, дякую, – відповів Шлезінґер. Він узяв теку з документами під пахву, попрощався й поїхав на таксі назад до канцелярії. Тим часом настало пів на четверту ранку.

      Шлезінґер знав чоловіка, що стояв перед входом у будинок. Його

Скачать книгу