LITMIR.BIZ

Скачать книгу

постійно за вами спостерігав, – просто сказав Скотт, – гадаю, цього вечора вам нудно.

      – Хіба? – її каламутно-небесні очі розкрилися в елегантно-бурлескному захопленні й стали схожими на тендітні іриси. – Чарівно нудно! – додала вона.

      Скотт розсміявся. Вона скористалася такою промовистою фразою й навіть не посміхнулася, – звісно без жодного натяку на правдивість. Він уже чув «вбивчі» словечка цього сезону – «гаряче», «блаженно» й «чарівно» – кинуті сяк-так в розмові, та жодного разу слово ніколи не втрачало свого справжнього значення. В устах цієї манірної юної красуні все звучало невимовно чарівно.

      Танець закінчився. Янсі та Скотт направилися до канапи біля стіни, але сісти їм не вдалося – почувся верескливий регіт, і м’язисте дівчисько, тягнучи за собою зніяковілого кавалера, пригальмувало перед ними й усілося саме туди, куди вони збиралися сісти.

      – Як грубо! – зазначила Янсі.

      – Думаю, їй можна знайти виправдання.

      – У дівчини з такими щиколотками виправдань немає.

      Вони вмостилися на двох твердих стільцях.

      – Звідки ви приїхали? – запитала вона Скотта з ввічливою байдужістю.

      – Нью-Йорк.

      З’ясувавши це, Янсі вперше за час їхнього знайомства затримала свій погляд на кавалерові протягом десяти секунд.

      – А що це за джентльмен із невидимою краваткою? – безцеремонно запитав Скотт для того, аби змусити її ще раз подивитися на нього, – він буквально вас вичікував. Я не можу відвести від нього очей. Він такий самий кумедний, як і його одяг?

      – Не знаю, – протягнула вона, – я заручена з ним тільки тиждень.

      – Святий Боже! – вигукнув Скотт, на чолі у нього раптом з’явилися крапельки поту. – Вибачте, я не…

      – Та я жартую, – засміялася вона. – Хотіла побачити, що ви на це скажете.

      Потім вони розсміялися вдвох, і Янсі вела далі:

      – Я не заручена. Жахливо непопулярна. – Її голос був таким млосним, хоч це й суперечило веселій ремарці. – Ніхто ніколи не одружиться зі мною.

      – Як прикро!

      – Справді, – прошепотіла вона, – тому що мені весь час потрібні компліменти, аби жити, а ніхто більше не вважає мене привабливою, ніхто не захоплюється мною.

      Скотту мало коли бувало так весело.

      – Чарівна дівчинко, – вигукнув він, – б’юся об заклад, що ви зранку й до ночі слухаєте тільки компліменти.

      – О, авжеж, – відповіла вона, вражена такою бесідою. – Мені не виспівують дифірамби, хіба що доводиться випрошувати похвалу.

      «Усе одноманітне, – думала вона, розгледівшись навколо, у властивому для неї песимістичному манірі. Ті самі чоловіки – п’яні, а он ті – знову тверезі; ті самі старші жінки, що сидять впритул біля стін і разом із ними – одна чи дві дівчини, що танцювали тут у цей час минулого року».

      Янсі досягла тієї стадії, на якій танці в заміському клубі здавалися їй майже справжнісіньким ідіотизмом. Раніше все нагадувало зачарований карнавал, на якому прикрашені дорогими коштовностями діви, припудрені

Скачать книгу