LITMIR.BIZ

Скачать книгу

      – Ти його кохаєш?

      – Звісно, кохаю. – Ми посміхнулися. – Авжеж! А що ти хочеш почути?

      Вона не сумнівалася так, як це було раніше з іншими чоловіками. Вона не могла собі дозволити сумніватися. Я це знав, бо зі мною вона давно вже не прикидалася. Ця природність, як я усвідомив, виникла з того, що вона не бачила в мені можливого кандидата. Під маскою вродженої чистокровності вона завжди була чесною із собою й не могла повірити в те, що хтось може кохати її насправді, не поклоняючись сліпо її образу. Ось це вона й мала на увазі під словом «щирий»; вона відчувала себе спокійніше в товаристві таких чоловіків, як Кенбі та Ерл Шоун, котрим було не до снаги осуджувати це справжнє аристократичне серце.

      – Гаразд, – сказав я, нібито вона запитувала мого дозволу на шлюб. – А тепер ти б могла дещо для мене зробити?

      – Усе, чого забажаєш.

      – Поїдьмо разом у табір?

      – Але ж його вже немає, серденько.

      – Немає значення.

      Ми прогулялися до центра міста. Біля готелю таксист повторив те саме, що й вона:

      – Але ж там нічого немає, капітане.

      – Байдуже. Ми все одно їдемо туди.

      Через двадцять хвилин ми зупинилися біля незнайомої широкої рівнини, вкритої новими бавовняними полями й позначеної де-не-де групками поодиноких сосон.

      – Хочете, можемо поїхати он туди, де видно дим? – запитав водій. – Там – нова державна в’язниця.

      – Ні. Просто їдьте цією дорогою. Я хочу побачити місце, де колись жив.

      Старий іподром, непримітний за часів розквіту табору, тепер його напівзруйнована трибуна височіла навколо спустошення. Я даремно намагався зосередитися.

      – Їдьте цією дорогою, повз групу он тих дерев, а потім поверніть праворуч… ні, ліворуч.

      З професійною відразою він підкорився.

      – Ти тут нічого не знайдеш, любий, – сказала Ейлі. – Підрядники все знесли.

      Ми повільно їхали повз краї полів. Це місце могло бути тут…

      – Гаразд. Мені треба вийти, – раптом сказав я.

      Ейлі залишилася в автомобілі. Вона була чарівною, коли теплий вітерець розвівав її довге, хвилясте волосся.

      Це мало бути десь тут. Тоді стройовий огляд був он там, а їдальня, де ми щовечора вечеряли, саме через дорогу.

      Таксист поблажливо дивився на мене, допоки я ходив туди-сюди по коліна в траві, шукаючи свою молодість у вагонці, чи смужці покриття чи в заржавілих консервних бляшанках з-під помідорів. Я спробував визначитися за смутно знайомою групкою дерев, проте мірою того, як насувалася темрява, я не був упевнений, що це – саме ті дерева.

      – Вони збираються відремонтувати зруйнований іподром, – крикнула Ейлі з авто. – Тарлтон на схилі віку стає все зухвалішим.

      Ні. Я зрозумів, що це не ті дерева. Я був упевнений тільки в одному – місце, у якому колись вирувало життя, зникло назавжди, і вже наступного місяця зникне Ейлі, і весь Південь щезне для мене назавжди.

      Популярна дівчина

      І

      Кожного

Скачать книгу