LITMIR.BIZ

Скачать книгу

– такий?

      – Ну, такий.

      Раптом вона притиснулася до нього.

      – А тебе не накриють?

      – Не турбуйся, я дам собі раду.

      – Тебе ніхто не бачив?.. Може, ти залишив які-небудь сліди? Тут потрібно пильнувати. «Фараони», знаєш, вони навіть за відбитками пальців знайдуть.

      – Мене не упіймають.

      – Скажи, а страшно було?

      Дизма розсміявся.

      – Немає про що говорити. Ходімо додому. На, ось тобі на сукню.

      Він поклав перед Манькою сто злотих. Дівчина обійняла його за шию і поцілувала в губи.

      Додому йшли мовчки. Никодим із задоволенням відзначив, що ставлення цієї малої до нього змінилося в один момент. Він швидко зметикував, що цю повагу, яка межувала із захопленням, викликали у Маньки не гроші, а вигадана бандитська історія. І хоча йому лестила така зміна, у глибині душі Никодимові було соромно – він розумів, що не заслужив цього захоплення. Але тепер він би вже, звичайно, не зізнався, що уся ця історія була вигадкою.

      – Дивися мені, Манько, – сказав Дизма, коли вони піднімалися сходами, – удома анітелень! Ясно?

      – Ще б пак!

      – А я тепер мушу виїхати на деякий час, щоб, розумієш… Ну, словом, для безпеки.

      – Розумію. Ти повернешся?

      – Повернуся.

      Поява квартиранта разом з Манькою не справила на Бартеків жодного враження. Зате горілці і ковбасі віддали належне. Валентиниха негайно накрила стіл зеленою клейонкою, й усі сіли снідати. Скляночка, яка колись була баночкою з-під гірчиці, наповнилася горілкою і передавалася по колу. Була вона не така вже й мала. Незабаром Дизма вийняв п’ять злотих, і Манька побігла за новою пляшкою. Тим часом Никодим віддав свої борги за квартиру, а коли дівчина повернулася, звернувся до присутніх:

      – Ну, привітайте мене. Я знайшов хорошу посаду.

      – Де? – поцікавився Валентин.

      – Не у Варшаві, а в провінції.

      – Чи я не казала, – закивала головою Валентиниха, що у провінції легше заробити. Всього вдосталь. То ж селюки.

      Випили за здоров’я Дизми, а коли пляшка була вже порожня, Никодим розклав свою розкладачку, роздягнувся, жилет з грішми засунув під подушку і миттєво заснув.

      Валентин з хвилину сидів мовчки, а позаяк він підпив, то ні з того ні з сього заспівав, але наразився на велике незадоволення Маньки.

      – Тихше, чорт забирай. Не бачиш: людина спить. Відпочити навіть не дадуть!

      Запанувала тиша. Валентин насунув шапку й вийшов, його жінка побігла до сусідки похвалитися, що квартирант, отримавши місце, пригостив їх усіх горілкою.

      Манька вийняла з шафи батистову хусточку і прикрила сплячому голову: в кімнаті було повно мух.

      Розділ 3

      Весь ранок пішов на приготування до від’їзду. Усвідомлюючи, що треба потурбуватися про свою зовнішність, Дизма зробив багато покупок. Кілька змін білизни, краватки, нове приладдя для гоління, яскраво-жовті черевики і два готових костюми, які сиділи на ньому досить непогано. Крім усього іншого, він купив ще силу-силенну всіляких дрібниць і гарні шкіряні валізи.

      Син нотаріуса Віндера, студент зі Львова, у минулі часи дивував весь Лисків своєю елегантністю.

Скачать книгу