Хіпі - Пауло Коэльо

Скачать книгу

східного містицизму, і саме тоді вона почала вважати, що останньою метою її життя було поїхати геть далеко, жити в печері Гімалаїв, вірити, що боги зрештою прийдуть говорити з нею, віддалитися від усього, що оточувало її дотепер і здавалося нудним-нуднючим.

      Не вдаючись у подробиці, вона запитала Вілму, як їй Амстердам.

      – Нудний-нуднючий.

      От-от. Не тільки Амстердам, а вся Голландія, де всі народжувалися захищеними урядом, не боячись самотньої старості, бо існували доми опіки й пожиттєві пенсії, медична страховка безоплатна або за мізерну плату, а останні королі насправді були королевами – королева-мати Вільгельміна, теперішня королева Юліана й майбутня спадкоємиця трону Беатрікс. Тоді як у Сполучених Штатах жінки палили бюстгальтери, вимагаючи рівності, Карла – яка не носила бюстгальтерів, хоча її груди аж ніяк не були маленькими, – жила в місці, де рівність уже була давно завойована, без метушні, без ексгібіціонізму, а завдяки предковічній логіці, що влада належить жінкам – саме вони керують своїми чоловіками й дітьми, своїми президентами й королями, які натомість намагаються створити загальне враження, що самі є блискучими генералами, главами держав, власниками підприємств.

      Чоловіки. Гадають, що керують у світі, і не здатні й кроку зробити, не питаючи, як уважає їхня приятелька, коханка, кохана, мати.

      Їй необхідно було зробити рішучий крок, відкрити в собі чи зовні край, що ніколи раніше не був досліджений, і вийти з цієї нудьги, яка, здавалося, щодня висушує її.

      Сподівалася, що гадалка не схибила. Якщо людина, яку та наобіцяла, не з’явиться наступного дня, вона все одно поїде до Непалу, сама, ризикуючи стати «білою рабинею» й урешті бути проданою товстому султанові в країні, де гареми були звичною річчю, – утім сумнівалася, що хтось матиме відвагу зробити таке з голландкою, котра вміла захистити себе краще, ніж чоловік із грізними очима й гострою шаблюкою в руці.

      Вона попрощалася з Вілмою, домовившись зустрітися в «Парадізо» наступного дня, і попрямувала до кімнати, де проводила свої монотонні дні в Амстердамі, місті мрій безлічі людей, які перетинали світ, щоб прибути туди. Вона йшла по маленьких, не брукованих вулицях, постійно уважно дослухаючись – а раптом долине якийсь сигнал, – не знала, що саме почує, але сигнали є отакими – несподіваними та замаскованими під буденні речі. Легкий дощ на обличчі повернув її знов до реальності – не довколишньої, а просто до факту бути живою, крокуючи цілком безпечно по темних провулках, натрапляючи на наркоторговців із Суринаму, які займалися своїм у темряві – це справді було небезпекою для їхніх споживачів, бо вони продавали зілля диявола – кокаїн та героїн.

      Пройшла через якусь площу – здавалося, що, на противагу Роттердаму, це місто мало площу на кожному розі. Дощ посилився, і вона пораділа можливості всміхатися, незважаючи на все те, про що подумала в кофі-шопі.

      Крокувала, молячись мовчки, без лютеранських чи католицьких слів, вдячна за

Скачать книгу