LITMIR.BIZ

      18

      Деякі соціологи вважають, що більш прийнятним є використання терміна «квазіміфологія» на позначення «сучасних міфів». Так, Є. Головаха виокремлює складові квазіміфології – т. зв. «міфоїди» – «міфоподібні ідеологеми й хибні стереотипи масової свідомості», що виникли в пострадянських суспільствах як «антиподи радянської квазіміфології»: Головаха Є., Паніна Н. Міфологія в сучасній українській культурі: соціологічний аспект // Дух і Літера / Нац. ун-т «Києво-Могилянська академія». – К., 1998. – № 3—4. – С. 150. Доречно буде навести й думку фольклориста А. Топоркова, який виділив чотири групи «сучасних міфів» на пострадянському просторі: міфи політичного й громадського життя, що створюються політиками, партіями, журналістами; міфи, пов’язані з етнічною та релігійною самоідентифікацією; міфи, пов’язані з позарелігійними віруваннями (наприклад, міфи про НЛО та інопланетян, снігову людину, екстрасенсів тощо); міфи масової культури (наприклад, міф про Америку й американський спосіб життя) – див. Топорков А. Л. Мифы и мифология XX века: традиция и современное восприятие [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ruthenia.ru/folklore/toporkov1.htm (03.02.2017). Прийнявши цю систематизацію як таку, що відображає суть поняття «сучасна міфологія», додам, що під цим терміном я розумію також сучасний стан побутування міфологічних вірувань та уявлень, які є частиною культури, що постійно змінюється. Детальніше цей аспект я зачепила тут: Буйських Ю. «Міфом може стати все, що покривається дискурсом»: сучасна міфологія у світлі міждисциплінарних досліджень. Рец. на Современная российская мифология: сб. статей / Сост. М. В. Ахметова. – М.: Рос. гос. гуманит. ун-т, 2005. – 285 с. – (Серия «Традиция – текст – фольклор: типология и семиотика») // НТЕ. – 2013. – № 1. – С. 105—108.