LITMIR.BIZ

Скачать книгу

з «нечистою силою»181. Д. Щербаківський був дослідником широкого профілю. Для нас важливою є його розвідка, присвячена образу холери182. Дослідження української школи етнології в Наддніпрянській Україні були перервані нищівною політикою радянського уряду в 1930-х роках: репресіями, переслідуваннями, закриттям установ та видавництв. Пізніше така ж доля спіткала й львівську школу етнології.

      За радянської доби, від кінця 1930-х років до, фактично, кінця 1980-х років, вивчення міфології та світогляду в УРСР перебувало на маргінесі наукових досліджень. Подібні теми в українській радянській етнографії були під забороною або ж розглядалися під кутом необхідності ідеологічного викорінення «пережитків»183, до яких відносили як християнство, так і різноманітні міфологічні уявлення й магічні практики (як, зокрема, в працях В. Келембетової). Заради справедливості треба сказати, що ці тексти писалися під шаленим ідеологічним тиском та в атмосфері цілковитого страху, який понівечив долі й науковий талант багатьох українських радянських етнографів.

      З-поміж публікацій кінця 1920-х – початку 1930-х років варта осібної уваги невелика книга Б. Манжоса «Вірування та забобони нашого села» (1926 р.), у передмові до якої автор зазначає: «Завдання книжки – переглянути всілякі вірування та релігійні забобони, що й тепер ще забивають памороки нашим селянам. […] І от тепер, коли після Жовтневої Революції нова Радянська держава почала зростати на спілці робітників та селян, ми помічаємо великий розбіг між трудящими міста та села. Робітник остаточно зрозумів, що його життя залежить тільки від його виробництва, що всілякі чудеса та боги є людські вигадки, що розминулися з наукою і заважають спокійній роботі. А селянин ще не вийшов з зачарованого кола старих вірувань. Він ще й досі, чекаючи під посуху дощу, святить криниці, служить молебні та акафісти, говіє в хитрого попа, вірує в чорта та відьму, звертається за допомогою до „святих угодників”. Скільки праці марно пропадає в нашого хлібороба від того, що він стільки часу віддає своїй вірі в бога, в чорта та в чудо!»184 Попри притаманний їй ідеологічний флер та пафосність викладу, ця книга є надзвичайно важливою, по-перше, часом фіксації відповідного матеріалу по ранньорадянських селах, у яких традиційний господарський уклад переживав болісні форсовані зміни, а по-друге, тим, що автор, сам того не усвідомлюючи, показує цілісність мозаїки сільської «народної релігійності», у якій природно співіснували переживання сакрального, релігійні ритуали, магічні практики та міфологічні вірування.

      Натомість у РСФСР здійснювалося вивчення міфології, магії та релігії, причому часом ученим удавалось уникати необхідної тоді ідеологічної рамки «боротьби з забобонами і пережитками». Наприклад, дослідження народної духовної культури східнослов’янських народів у першій половині XX ст. істотно просунулися вперед після появи праць видатного етнографа Д. Зеленіна (починав свою наукову роботу в школі М. Сумцова

Скачать книгу