LITMIR.BIZ

Скачать книгу

на те, що мене все ж перевели до наступного класу, тоді як у Джильйоли виявилася заборгованість аж з двох предметів, я заслуговувала на те, щоб продовжити навчання.

      Того літа я нудьгувала: то гуляла у дворі, то на ставках, зазвичай у супроводі Джильйоли, яка часто розповідала мені про студента-репетитора з університету, з яким вона готувалася вдома до осіннього перескладання і який, на її думку, був у неї закоханий. Я її слухала і нудьгувала. Інколи я бачила Лілу, що прогулювалася із Кармелою Пелузо; та теж навчалася у якомусь училищі і не склала екзамени. Я відчувала, що Ліла не хотіла більше дружити зі мною, і від цієї думки на мене навалювалася дивна втома, наче мене постійно хилило в сон. Інколи, сподіваючись, що моя мати того не побачить, я лягала у ліжко і дрімала.

      Якось після полудня я насправді міцно заснула, а прокинувшись, відчула, що мокра. Я пішла до туалету, щоб подивитися, що сталося, і побачила, що мої труси в крові. Зі страху – сама не знаю чому, мабуть, що мати лаятиме мене за те, що поранилася між ногами, – я їх гарненько випрала, відтиснула і так і одягла мокрими. Потім вийшла надвір, на літню спеку. Серце в мене шалено калатало з переляку.

      Там я зустріла Лілу та Кармелу і пройшлася з ними до приходської церкви. Я відчувала, що між ногами в мене знову стало волого, але намагалася заспокоїти себе думкою, ніби то мені лише здавалося, тому що труси ще не висохли. А коли я вже була не в силі перебороти той страх, я тихенько шепнула Лілі:

      – Мені треба дещо тобі сказати.

      – Що саме?

      – Наодинці.

      Я вчепилася їй за руку і потягла за собою, але Кармела рушила слідом. Мені було так лячно, що врешті я довірилася їм обом, хоча й говорила лише до Ліли.

      – Що це може бути? – запитала я.

      Кармела знала все. У неї вже рік, як була та кровотеча, раз на місяць.

      – Це так треба, – сказала вона, – у дівчат так буває від природи: кілька днів кровотеча, болять живіт та спина, а потім минає.

      – Точно?

      – Точно.

      Мовчання Ліли підштовхнуло мене до Кармели. Та невимушеність, з якою вона пояснила мені те небагато, що сама знала, викликала в мене симпатію. Я проговорила з нею півдня, аж до вечері. Як виявилося, від цього не вмирають. Більше того, «це означає, що ти вже доросла і в тебе можуть бути діти, якщо якийсь хлопець вставить тобі до живота оту свою штуку».

      Ліла лише слухала мовчки, майже мовчки. Ми запитали, чи в неї теж були кровотечі, вона повагалася, а потім відповіла, що ні. Раптом вона видалася мені маленькою, значно меншою, аніж здавалася раніше. Вона була сантиметрів на шість чи сім нижчою, одні кістки та шкіра, бліда, незважаючи на те, що ледь не цілий день гуляла надворі. І зі школи її відрахували. І про кровотечі вона нічого не знала. І жоден хлопець поки не зізнався їй у коханні.

      – У тебе теж скоро почнуться, – сказали ми їй удвох нещирим заспокійливим тоном.

      – Та на дідька воно мені? – відповіла вона. – Якщо в мене їх немає, то це тому, що я не хочу,

Скачать книгу