LITMIR.BIZ

Скачать книгу

зможуть протриматися до того моменту, поки ми пришлемо по них транспортний модуль для евакуації.

      – Та це малоймовірно. Не думаю, що, залишившись обеззброєними, під загрозою знищення ці диспитяни не приймуть наших умов. – узагальнив Каднор і запитав: – Ну, а як взагалі пройшла розвідка?

      – Все майже гладко, повелителю! – виструнчився у відповідь Накоб.

      – Що значить майже?

      Ватажок підозріло подивився на підлеглого.

      – По перше, ми помітили невідомий нам літаючий об’єкт. Він був явно позапланетного походження, і ми вирішили послідкувати за ним. До речі, його помітили і на Диспі. Ми прослуховували їхній ефір і було зрозуміло, що вказаний об‘єкт занепокоїв їхніх військових. На їхні запити він не відповідав, а коли діспитяни підняли в повітря ескадрилью своїх літаків і спробували атакувати того, об‘єкт зник невідомо куди, так само зненацька, як і з‘явився.

      – Де ж були ви?

      – Ми теж не встигли простежити за ним, бо він увімкнув якесь захисне поле і різко збільшив швидкість. Ми не були готові до його маневру.

      – А що ж по-друге?

      – Ми теж були зафіксовані диспитянською системою радарів. І за нами теж гнався один з їхніх літаків, та ми відповіли йому пострілом з лазерної гармати, так що диспитяни навряд чи знайдуть залишки від нього.

      – Це дуже погано! – обличчя Каднора вкрилося тінню незадоволення і роздратованості.

      – Добре, якщо диспитяни дійсно нічого не знайдуть і будуть думати, що їхній винищувач просто загадково зник, – продовжував він, – у крайньому разі нехай думають, що сталася звичайна аварія, що закінчилася катастрофою. Та якщо хоч один уламок із слідами нашої зброї потрапить до них, вони можуть здогадатися про наші наміри, стануть обережними, і захоплення планети стане важчим і не таким простим, як ми передбачали.

      – Не турбуйтеся повелителю. Ми прослідкували знищення літака. Ніяких уламків залишитися не повинно. – заспокоїв його Накоб.

      – Так, можливо, в цьому великої небезпеки ще нема, та мене більше непокоїть той невідомий об‘єкт, – продовжував Каднор, – Його бачили і ви, і диспитяни, то значить дійсно щось таке там пролітало. Чи нема в нас конкурентів – ось що мене цікавить.

      – Люрт! – підізвав до себе Каднор помічника Накоба, – Проскануйте навколо планетний простір. Негайно!

      Один з нагдазійців, саме той, до кого звернувся ватажок, швидко відділився від загальної групи вояків і вийшов до іншого відсіку корабля, в якому розташовувалося навігаційне і пошукове обладнання.

      За пультами, перед моніторами апаратної розташувалося десять-п‘ятнадцять нагдазійців, що слідкували за даними приборів і керували станом зорельота.

      Перед солдатами замиготіли датчики пошукових пристроїв. Клацаючи перемикачами режимів, нагдазійці посилали у простір порції зондувального випромінювання. Слідкуючи за результатами, позад крісел диспетчерів стояв і уважно вглядався в екрани Люрт. На одному

Скачать книгу