Любов іншого виміру - Тетяна Миколаївна Бережна

Скачать книгу

Злий геній поглянув у холоднокровні, байдужі очі англійця і майже заспокоївся.

      – Чому ти завадив мені зняти напругу, улюбленцю Сатани? – невдоволено поцікавився Фобос.

      – Перепрошую, сер, таким батогом неможливо зняти напругу, він же нікуди не годиться, сер! – поважно пояснив Джеймс і не без зусиль розірвав батіг.

      Обличчям Фобоса майнула садистська усмішка. Він вирішив покарати грішника за зухвалу сміливість по-диявольські витончено, тож відкопилив нижню губу і манірно повів плечима, як це робила лише Лоран, жінка Джеймса.

      – Бридкий пацючок! – поволі потягнув слова Фобос голосом Лоран. – Тоді, щоб зняти напругу, я пересплю з твоїм другом Енді! – і розреготався дурним, таким до болю знайомим Джеймсу, сміхом.

      Мурашки важкої провини за вбивство любої Лоран заметушилися по спині лікаря, він ледь зблід, але жодна риса його обличчя-маски не зрадила йому.

      – Перепрошую, сер Фобосе, не знав, що Ви блакитний, – безбарвно зауважив він.

      Дурний регіт перетворився на цинічний хрипкий, притаманний лише Фобосу.

      – Бісів розумнику, а що порадиш мені ти? – майже дружньо запитав Злий геній.

      – Пройдімо у мій лікарняний кабінет, сер, – люб’язно запропонував Джеймс, – у Вас закритий перелом правої руки, треба накласти шину і зробити ін’єкцію героїну. З Вашого дозволу, це зніме з Вас стрес і вгамує біль.

      – Так і бути: поцяцькайся зі мною, – звисока погодився Фобос, – героїн це слушно, а шину не накладай, заживе, як на собаці!

      – Я б сказав, сер, заживе, як на Безсмертному Темряви…

      – Якої ще в біса Темряви?! – раптом люто викрикнув Фобос. – Не розумій, грішнику! Я не належу ні Темряві, ні Світлу!

      На мить Джеймсу здалося, що очі Фобоса спалахнули вогнем, а з них вирвалися шалені іскорки полум’яного гніву і гайнули в нескінченність.

      – Дім Мого Вільного Духу височить на такій скелі Розуму, що я сам вирішую, що і хто мені належить! Я сам!

      Глава 16

      Ричард привів Олену до рожевого водоспаду, що грайливо зриваючись з розщелини між блідо-сірих скель, утворював гарненьке озерце.

      Олена замилувалася чорними і білими лебедями: величні птахи линули поверхнею райського озера поволі, мимохідь висмикуючи з прозорих вод сріблясту рибку.

      Раптом крихітне озерце огорнуло ніжно-блакитним серпанком. Яскраве світло і туманець перетворили невидимих духів Добра, що зазвичай жили рожевими мріями над казковим водограєм, на мінливих істоток-ельфів. Радісне райське життя тендітними фігурками-спалахами заметушилося над водою, задзеленчало безтурботними голосками-дзвіночками, сповнюючи простір мелодійною луною.

      Пустотливі духи-ельфи забралися на неймовірно різнобарвну веселку. Найхоробріші з них почали кумедно плигати з райдуги на спинки лебедів.

      Спостерігаючи за їх невгамовною, шумною штовханиною, Олена вибухнула кришталевими скалками сміху, що надзвичайно її прикрашав.

Скачать книгу