Любов іншого виміру - Тетяна Миколаївна Бережна

Скачать книгу

чутно промовила Жозефін.

      Маргарита піднесла до ніг Олени кошик з трояндами, висмикнула з букета чарівну записочку, розгорнула.

      – Матір Божа! Тобі, Олено, від Першого Лицаря Світла і… – вона передала записку подрузі.

      – І Любові… – в урочистій тиші завершила Олена фразу Маргарити. – Спаситель бажає мені успіхів у Небесних науках.

      – Яка надзвичайна честь, Розі, – щасливо прошепотіла Жозефін, – впевнена, ти не розчаруєш Його.

      Деякий час мовчали. Тиха радість сповнила їх, по прекрасних обличчях блукали усмішки.

      – Ці білі троянди неперевершеної краси! Такі тендітні, чисті… Як я люблю білі троянди… – ніжна, замріяна усмішка торкнулась Оленчиних вуст, – і чорні люблю…

      У двері тихенько постукали.

      – Увійдіть! – звеліла Жозефін.

      Двері розлетілися, і на порозі виник величезний кошик з розкішними криваво-чорними трояндами, а під ним – дві кривенькі ніжки у кумедних черевичках. Ніжки жваво покрокували до вишуканого жіночого гурту.

      Істота дитячого росту і начебто чоловічої статі, важко зітхнувши, майже кинула кошик троянд до Оленчиних ніг. Краплини чистої роси феєрверком злетіли з оксамитових пелюстків і влучили їй в обличчя. Вона здригнулася від несподіванки і засміялася.

      – Що моросиш у Раю Сатанинськими сльозами, Рапунцель? – зневажливо кинула Маргарита, здогадавшись від кого квіти.

      Олену неприємно здивував її тон.

      – З Вашого дозволу, мадемуазель Маргарито, Ропунцель! – поправив її карлик і повернув смішне, усміхнене личко до Олени.

      Спритно зірвавши з голівки дитячий капелюх, він шаркнув ніжкою по мармуровій підлозі і чемно уклонився.

      – Мадемуазель Олені-Розі, Володарці серця Першого Лицаря Мороку і Жаху від Сатани, Володаря Пекла і Землі, ці троянди! – урочисто виголосив він дзвінким голоском і похапцем додав: – Там Диявол ще й записочку прилаштував!

      Олена знайшла у кошику записку, прочитала її, перевела важкий подих, сумно вгледілась у Райський краєвид за розчиненим вікном. Рай вирував, гомонів щастям: веселими дзвіночками лунав дитячий сміх, радісно щебетали райські пташки, звучали мелодійні, сповнені затишку, голоси Янголів.

      Тяжке передчуття каменем лягло на Оленчину душу.

      – Що в записці Диявола, доню? – тривожно запитала матінка Жозефін.

      – «Завжди до твоїх послуг, Володарко мого серця! Навіки твій, Сатана», – вголос прочитала Олена.

      Глава 14

      – Це ж наша їдальня із замку! – вражено скрикнула Олена на порозі величезного бенкетного залу у середньовічному стилі.

      – Так, доню. У Раю весь наш замок, інакше Рай не був би для мене Раєм! Ти пам’ятаєш, як я люблю наш замок?

      Олена пішла вздовж стіни, пильно вдивляючись в урочисту шеренгу портретів старовинного аристократичного роду.

      – А ось і я!… У рожевій сукні… Мені пасував рожевий, мамо? – запитала Олена, розглядаючи портрет п’ятнадцятирічної Розі.

      – Надзвичайно, дитино.

Скачать книгу