LITMIR.BIZ

Скачать книгу

малюнком, немов підкреслювали пишність запорошених і брудних дрібничок вікторіанських часів, а також позеленілої від часу старовинної бронзової лампи і тьмяної позолоченої рами, в яку було вставлене розбите дзеркало.

      – Є така прикмета, що розбите дзеркало віщує нещастя, – сказав він. – Але тут весь будинок – немов передвістя біди. Дивно, що навіть меблі…

      – Як дивно, – перебив його Беґшоу. – Я гадав, що парадні двері замкнені, а вони тільки на клямці.

      Йому ніхто не відповів – всі вийшли за двері й опинилися в іншому саду, перед будинком. Сад цей був трохи менший і простіший, тут рябіли квіти, а в одному кінці зростав кумедно підстрижений чагарник із круглою аркою, схожою на зелену печеру, куди вели напівзруйновані сходинки.

      Патер Браун підійшов до арки і зазирнув усередину. Потім він раптово зник із поля зору, а через кілька секунд присутні почули у себе над головами його голос, спокійний і рівний, наче він розмовляв із кимось на верхівці дерева. Поліціянт попрямував слідом за ним і виявив, що приховані сходи підіймалися до якоїсь подоби зношеного містка, який висів над темним і пустельним куточком цього саду. Місток огинав будинок, і звідти відкривався вигляд на кольорові вогники, що мерехтіли як угорі, так і внизу. Можливо, цей місток був виплодом якоїсь дивовижної фантазії архітектора, котрому заманулося побудувати над галявиною щось на зразок аркади з галереєю із самої гори. Беґшоу подумав, що в цьому глухому закутку дуже цікаво було б застати людину такої ранньої години, перед світанком, але не став витрачати свій час на якісь подальші роздуми. Він розглядав чоловіка, котрого вони зі священиком тут знайшли.

      Цей жевжик стояв до них спиною, низькорослий, в сірому костюмі, й єдине, що виділялося в його зовнішності, була густа шевелюра, яскраво-жовта, як головка величезного квітучого жовтцю. Вона справді виділялася, немов якийсь гігантський німб, і, коли він повільно і похмуро повернувся до них обличчям, ця подібність справила якесь надто химерне та несподіване враження. Такий німб міг би оточувати подовжене, лагідне, як у янгола, обличчя, але у цього чолов’яги обличчя було злісне та зморшкувате, з потужними щелепами і коротким носом, які бувають лише у боксерів після перелому.

      – Наскільки я розумію, це пан Орм, знаменитий поет, – сказав патер Браун незворушно, наче представляв їх один одному в світській вітальні.

      – Ким би він не був, – сказав Беґшоу, – я змушений потурбувати його і запросити вниз, де йому доведеться відповісти на кілька запитань.

      Пан Озрік Орм, поет, не став самореалізовуватися, коли справа дійшла до відповідей на запитання. Там, у кутку старого саду, рано-вранці, коли сірі сутінки обволікали густі кущі, які приховували вхід на напізавалену галерею, і пізніше, за найрозмаїтіших обставин і на різних стадіях офіційного слідства, яке набувало все серйозніших обертів, обвинувачений заперечував рішуче все, стверджуючи, що він лише мав намір зайти до сера Гамфрі Ґвінна, але це йому не вдалося, тому що скільки

Скачать книгу