LITMIR.BIZ

Скачать книгу

знищують докази, то господареві нічого не варто безкарно вбити шістьох дружин і спалити їхні трупи? А якщо в будинку з’явиться хоч дещиця благословенного християнського багна – і вбивці буде непереливки. Може, я надто вихваляю неохайність, але справа ось у чому. Вчора я бачив на стійці одну склянку, якій треба було б дати лад. Її, звісно, вже вимили.

      – Вважаєте, що це була склянка Реґлі?

      – Ні. Це була нічия склянка. Вона стояла поруч зі склянкою молока, і в ній залишалася ще порція віскі. Ми з вами віскі не пили. Господар, коли галасун Джукс зголосився його пригостити, попросив «ковточок джину». То чия ж це склянка? Ви ж не станете стверджувати, що шанувальник віскі переховувався під маскою мусульманина в зеленому тюрбані? Або що преподобний Девід Прайс-Джонс примудрився запити молоко алкоголем і навіть не помітив цього?

      – Віскі пили комівояжери, – заперечив інспектор. – Вони завжди його замовляють.

      – А якщо замовляють, то розраховують отримати своє замовлення, – сказав патер Браун. – Але вчора, коли офіціант забирав напої в іншу кімнату, цієї склянки ніхто не торкнувся.

      – Може, офіціант забув про неї, – невпевнено припустив Ґрінвуд. – Забув, а в іншій кімнаті налив відвідувачеві нову.

      Патер Браун похитав головою.

      – Прийміть до уваги людську натуру. Я кажу про комівояжера. Одні називають людей такого типу «простолюдом», інші – «простими трударями». Це вже хто як до них ставиться. Для мене вони насамперед люди недалекі. Здебільшого це гарний народ: роз’їжджають у справах і чекають не дочекаються, щоб знову опинитися вдома з жіночкою та діточками. Трапляються й негідники – той має відразу кілька жіночок, цей обробив кількох дружин. Але головне в них – прямота. І вони завжди чомусь напідпитку. Не те щоб п’яні, а саме напідпитку – багато герцогів та оксфордських професорів порівняно з ними запеклі п’янички. У такому стані людина все навколо помічає й якщо помітить щось не те – не змовчить. Ви правильно звертали увагу, що коли людина напідпитку, будь-яка дрібниця може розв’язати їй язика. Варто барменові перелити пива, так що піна тече через край, жартівник кричить: «Тпру, Еммо!» або «Оце розщедрився!» Уявіть же, що вчора за столом в кімнаті для комівояжерів зібралося п’ятеро таких баляндрасників, а їм принесли тільки чотири склянки. Будуть вони мовчати? Та ні за що на світі! Вони здіймуть галас. Особливо той, кого обділили. Англієць, котрий належить до іншого типу, став би мовчки чекати, поки його обслужать. Але цей гиркне: «А про мене забули?», або «Гей, Джордже, гадаєш, я непитущим зробився?», або «Слухай, Джордже, я ще зелений тюрбан не натягнув!» Але бармену вчора таких зауважень не робили. Тому я абсолютно впевнений, що із забутої склянки пив хтось інший – хтось, кого ми до уваги не взяли.

      – Хто ж би це міг бути? – прозвучало питання.

      – Ви спираєтесь лише на свідчення господаря та бармена і зовсім випустили з уваги слова ще одного свідка – хлопчика, котрий підмітав сходи. Він запевняє, що якийсь

Скачать книгу