LITMIR.BIZ

Скачать книгу

нечасто, але руки його залишалися на столі. Він подався вперед і зазирнув в обличчя співрозмовнику.

      – Ось! – зойкнув він неголосно, але палко. – У цьому вся проблема. Як він помре? Як же він помре?

      – Заради Бога, про що ви? – спитав Ґренбі.

      – Я про те, – пролунав із напівтемряви голос священика, – що я знаю, який злочин скоїв Джеймс Масґрейв.

      Ґренбі ледь вдалося придушити трепет, але він все ж спитав:

      – Який?

      – І справді найгірший у світі, – відповідав патер Браун. – У будь-якому разі, багато суспільств і цивілізацій вважають його таким. З давніх-давен, у племенах і в громадах, вони каралися жахливо. Як би там не було, тепер я знаю, що вчинив молодий Масґрейв і чому він це зробив.

      – Що ж він вчинив? – поцікавився юрист.

      – Він убив свого батька, – відповів священик.

      Правник аж схопився зі стільця і подивився через стіл.

      – Його батько в замку! – різко вигукнув він.

      – Його батько в рові, – сказав священик. – Який же я дурень, що не здогадався відразу, коли щось не сподобалося мені в цих обладунках! Пам’ятаєте, як виглядає та кімната? Як ретельно вона прибрана і прикрашена? Дві схрещених бойові сокири по один бік каміна, дві – по інший. На стіні круглий шотландський щит, і такий самий, круглий і шотландський – на іншій стіні. Один бік вогнища охороняють лицарські обладунки, а по інший бік – порожнеча. Ніколи не повірю, що людина, котра прикрасила кімнату настільки симетрично, залишить несиметричною одну деталь. Звісно, там були й другі обладунки. Що ж з ними сталося?

      Він почекав трохи, і потім продовжував вже спокійніше:

      – Чим більше я думаю, тим більше переконуюся, що це дуже хороший план убивства. Він вирішує вічну проблему: куди подіти труп? Тіло може стояти всередині цих обладунків години, навіть дні, слуги будуть ходити і виходити з кімнати, поки вбивця не дочекається зручного випадку і, витягнувши його під покровом ночі, не кине в рів. А тоді як легко все піде! Якщо тіло занурене в стоячу воду, рано чи пізно в обладунках XIV століття залишиться один скелет – тож, виявлення його в рові старого прикордонного замку досить імовірне. Навряд чи хтось буде його там шукати, але якщо візьмуться, не знайдуть нічого, крім того самого скелета в обладунках. Але ж я про це здогадувався. Коли ви сказали, що я шукаю якісь сліди, то мали рацію. Я побачив сліди, глибоко вдавлені в берег, і збагнув: той, хто залишив їх, або занадто важкий, або ніс щось дуже важке. Так, до речі, з цієї маленької події можна витягти ще одну мораль. Пам’ятайте, коли я стрибнув, як кішка?

      – У мене в голові мутиться, – сказав Ґренбі, – але я потроху вловлюю суть цього жаху. Добре, ви стрибнули, і що ж?

      – Сьогодні на пошті, – сказав патер Браун, – я згадав, що баронет, за його словами, був там саме тоді, коли ми до нього з’явилися. Розумієте, що це означає? Це означає, що його не було в замку і повернувся він, поки ми його чекали. Ось чому ми чекали так довго. Коли я це збагнув, то раптово побачив все.

      – Ну, – нетерпляче спитав правник, – що ж це було?

      – Вісімдесятилітній

Скачать книгу