LITMIR.BIZ

Скачать книгу

      – Е, ні. Уже багато людей занято вашою справою. Подумати тільки – мужеложство. Важкий злочин проти особистості.

      Такі типи перетворюються з людини у звіра. Подібні люди дуже небезпечні для суспільства. Їх потрібно ізолювати від спільноти, і чим на довше, тим краще. Вони становлять загрозу не тільки жінкам, але й дітям та чоловікам. Ви хочете врятувати Оруджева від тюрми? Навряд чи. Для такої справи потрібні великі гроші.

      – У мене немає, оділась, взулась, вислала мамі для дитини.

      Торг тривав довго, зійшлися на п’ятистах карбованцях.

      Я, на мій сором підслуховував, підсунувши ніжку стільця під половинку дверей щоб не зачинялися. Отоді я зрозумів, що тільки легким заробітком можна ділитися. Отих вісімдесят не поділиш.

      За наказом Осипова жінка сіла в коридорі на табурет, і , схилившись на підвіконня, стала чекати. Незабаром появився Оруджев. Він без розмов поклав пакет на стіл перед міліціонером, відійшов до дверей і плюхнувся на табурет неначе після важкої роботи. Звідти спідлоба спостерігав він, як Осипов розгорнув газету, перерахував гроші і на їх місце загорнув заяву громадянки Зиминої.

      Зиміна з Оруджевим покинули відділок міліції разом. Я вийшов подихати свіжим повітрям у вигляді цигаркового диму. Зимина з Оруджевим про щось гомоніли. Я уже подумав було, що прийдеться рятувати жінку від побоїв, але натомість почувся її сміх. Погладжуючи жінку нижче спини, Оруджев пішов з нею у напрямку хатини, де він мешкав.

      – Життя продовжується. – Почулося ззаду.

      Я ж подумав:

      – Добре людям, які мають гроші: купив помешкання, купив жінку, купив людину в мундирі, багато придбав, але нічого крім совісті не втратив. Осипов і цього разу програв, не програв, а прогавив, бо весь час вибивав ногами чечітку. Йому було не до шах. Його ноги дали зрозуміти, що людину задовольняє та гра, яка приносить не тільки насолоду, але і нагороду. Тому і тільки тому він програвши не нервував як завжди, а ніби радів.

      Допитливість проявляє себе з незбагненної сторони. Хочеться якнайбільше знати. Здавалося б непотрібні речі привертають увагу. Я стою у районній лікарні із добре знайомою медсестрою. Мене сюди направили на консультацію. Через вікно видно, що через двір повезли труп накритий простирадлом.

      – Куди то його попхали в таку рань? – Цікавлюсь. – Я і то чекаю лікарів, а його без черги, в не установлений час на паланкіні під балдахіном кудись повезли.

      Сестричка хіхікнула і відповіла:

      – В морг, вістимо. – вставила вона російське слово, – зараз всіх туди поставляють і старих, і малих.

      – Чому?

      – У головлікаря синок вчиться на судмедексперта. У нас проходить практику. Потрібно розтяти стільки – то трупів, тому шматує, тому кремсає всіх і вся. Для нього збирають цей матеріал по всьому району. Ще позавчора привезли бабулю більше шести десяти років, хоча розтинати її уже не слід, дозволяють хоронити без розтину. Доречі, з твого селища.

      Пильно дивлюся на чарівне личко, та не настільки влип, щоб забути все на світі.

      Цікаво,

Скачать книгу