Сестра Керрі - Теодор Драйзер

Скачать книгу

Керрі не була по-справжньому закохана в Друе. Вона була розумніша за нього і починала, хоч ще й невиразно, розуміти його вади. Якби не це, якби вона неспроможна була жорстко судити й критикувати його, її становище було б незрівнянно гірше. Сильне почуття до нього було б для неї справді лихом. Вона весь час мучилася б у тривозі, що він не досить міцно її любить, перестає нею цікавитись, або покине її, і вона залишиться без опори. А так – вона спершу турбувалась про свою долю, намагаючись цілком заволодіти Друе, а тоді почала спокійно вичікувати. Вона сама не знала напевне, якої думки про нього і чого їй, власне, хочеться.

      Коли з’явився Герствуд, Керрі побачила в ньому людину куди розумнішу, ніж Друе. Він умів виказувати ту шанобливість, яку жінки всі, без винятку, так цінують. Не виявляючи ні надмірного захвату, ні зухвалої сміливості, він полонив серце своєю уважністю. За професійною звичкою полонити тих представників своєї статі, яким усміхається життя, – комерсантів і взагалі багатих відвідувачів бару, – він тримався дуже тактовно, коли прагнув сподобатися комусь, ким цікавився. Найбільше хвилювали його ті жінки, в яких відчувалася певна витонченість почуттів. З ними він ставав лагідним, спокійним, упевненим у собі. І здавалось, ніби він тільки прагне догодити, зробити щось таке, що становитиме дамі приємність.

      Друе й сам не позбавлений був цих здібностей, коли вважав, що гра того варта. Але надмірна самозакоханість заважала йому досягти того лоску, яким відзначався Герствуд. Надто життєрадісний, такий земний і самовпевнений, він частенько мав успіх у жінок, іще не зовсім досвідчених у лабіринтах кохання. Але зазнавав безнадійних поразок, якщо жінка мала вже певний досвід і від природи – витонченість почуттів.

      Керрі теж мала оту природну витонченість, але ніякого досвіду. Друе просто пощастило – випадок сам привів до нього Керрі. Якби вони зустрілися через кілька років, що збільшили б її життєвий досвід і принесли б їй хоч мінімальний успіх, йому не вдалося б навіть і близько підійти до неї.

      – Вам треба поставити тут піаніно, – з такими словами Герствуд звернувся того вечора до Друе, люб’язно посміхаючись Керрі, – щоб ваша дружина могла грати.

      Друе це навіть не спадало на думку.

      – Справді, ви маєте рацію! – охоче погодився він.

      – Так я ж не вмію грати, – насмілилася сказати Керрі.

      – Це не так важко, – відповів Герствуд. – Ви б навчилися за кілька тижнів.

      Цього вечора він виказав себе дуже цікавим співрозмовником.

      А Керрі дивилася на гостя, на його одяг, що був новісінький і дуже елегантний. Лацкани піджака лежали саме з тією гнучкістю, яка властива тканинам найвищої якості. Жилет із дорогої шотландки оздоблювали два ряди круглих перламутрових ґудзиків. Шовковий галстук мінився не надто кричущими кольорами, які вабили око. Усе це не так впадало у вічі, як одяг Друе, але Керрі відразу оцінила його елегантність. Черевики Герствуда із м’якої чорної опойки, добре начищені, блищали не так яскраво, як лакові черевики Друе. Керрі відзначила, що м’яка шкіра виглядала значно приємніше при так�

Скачать книгу