Скачать книгу

Той гаразд почуває себе Гефестом, хто погано дбає про Венерину службу. Та тільки-но Людовік одягне пишне вбрання і вийде до придворних, як відчуває, що то сила самих лише м’язів, не душі, й одразу бентежиться. Рідко бачать його усміхненим, рідко – справді щасливим і вдоволеним.

      Але найзгубніше в розумінні розвитку характеру це потаємне відчуття слабості виявляє себе в його душевних стосунках із дружиною. Чимало в її поведінці суперечить його особистим смакам. Він не терпить тих, що в’ються біля неї, його дратує невпинна галаслива круговерть утіх, її марнотратність, некоролівська фривольність. Справжній чоловік зумів би вмить дати всьому раду. Та хіба перед жінкою, яка щоночі присоромлює його сміховинною й безпорадною неспроможністю, чоловік удень може вдавати пана? Немічний як чоловік, Людовік XVI стає цілком беззахисним перед своєю дружиною; навпаки, чим довше триває цей ганебний стан, тим жалюгіднішою стає його цілковита залежність, ба навіть підлеглість. Вона вимагає від нього, що лиш заманеться, а він кожного разу цілком безмежною поступливістю оплачує свою потайну провину. Владно втрутитись у її життя, заборонити очевидні дурощі – для цього йому бракує волі, яка, зрештою, є лиш душевним проявом тілесної потенції. Розпачливо дивляться міністри, мати-імператриця, цілий двір, як через це трагічне безсилля вся влада потрапляє до рук молодої крученої жінки й легковажно тринькається. Але з досвіду відомо, що паралелограм сил, який склався в шлюбі, зостається незмінним душевним сузір’ям. Навіть коли Людовік XVI став справжнім чоловіком і батьком, то він, хоч мав бути володарем Франції, і далі зоставався безрадним слугою Марії Антуанетти, і тільки через те, що вчасно не став її чоловіком.

      Не менш згубно вплинула сексуальна неспроможність Людовіка XVI на душевний розвиток Марії Антуанетти. Через протилежність статей той самий негаразд дає протилежні вияви в чоловічій і в жіночій вдачах. В чоловіка з незадовільною сексуальною спроможністю постає загальмованість і непевність; в жінки, коли їй не зараджує пасивна готовність віддатися, неодмінно має проступити надмірна збудженість і нестримність, гарячкова жвавість. Самою природою Марія Антуанетта, власне, цілком нормальна, дуже жіночна й лагідна жінка, призначена не на одне материнство і, мабуть, тільки й чекала, щоб скоритися справжньому чоловікові. Звичайно, коли укладали шлюб, їй було всього п’ятнадцять років і прикра чоловікова неспроможність не могла ще душевно гнітити її, бо хто наважиться назвати фізіологічно неприродним те, що дівчина до двадцяти двох років зостається незайманкою! До розладу й небезпечної перезбудженості її нервової системи в цьому осібному випадку призвело те, що накинутий їй державою чоловік за ці сім нібито шлюбних років порушив і затьмарив її цноту, дві тисячі ночей загальмований недоумок невгавно товкся коло її юного тіла. Ганебним і принизливим способом цілі роки марно розпалювалась її сексуальність, жодного разу не мавши природного полегшення. Тож не треба бути невропатологом, аби встановити, що її згубна гарячкова жвавість, постійна метушливість і невдоволеність, шалена

Скачать книгу