ТОП просматриваемых книг сайта:
Учень архітектора. Элиф Шафак
Читать онлайн.Название Учень архітектора
Год выпуска 2014
isbn 9786171238022,978-617-12-3801-5
Автор произведения Элиф Шафак
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
– Шербет! – прицмокнув вельможа, але Джахан не мав жодного уявлення, який же той напій на смак.
Дорогою вельможа пояснював:
– Оцей куток грузинський, а цей – вірменський. Он той худий чоловік – то дервіш, поряд із ним – драгоман. А той чоловік у зеленому – це імам, тільки вони мають право вбиратися у колір Пророка. Бачиш там на розі пекаря? Він грек. Ці невірні печуть найкращий хліб, але не смій його їсти – вони на кожній своїй паляниці малюють хрест! Відкусиш – і ти вже теж невірний. Он той крамар – юдей. Він торгує курми, але сам різати птицю не може, це йому за гроші робить рабин. А той чолов’яга, що в нього на плечах бараняча шкура і сережки на вухах, – це Торлак. Дехто каже, що він – свята душа, а мене спитати – то звичайне ледащо. А ось, поглянь, яничари! Їм не можна відрощувати бороди, тільки вуса…
Мусульмани носили тюрбани, юдеї – червоні шапки, християни – чорні. Араби, курди, несторіани, черкеси, казахи, татари, албанці, болгари, греки, абхази, помаки[16]… вони ходили різними шляхами, а тіні їхні стрічалися і перепліталися.
– Тут у нас сімдесят два з половиною племені, – сказав вельможа, – і кожне виконує свою роль. Поки кожен знає своє місце, ми живемо в мирі.
– А хто це – половина племені? – запитав Джахан.
– А, то цигани. Їм ніхто не довіряє. Їм не дозволено їздити на конях, тільки на віслюках. Плодитися їм теж не дозволено, а все множаться, безсоромні. Тримайся подалі від цього збіговиська смердючих дикунів!
Киваючи, Джахан вирішив десятою дорогою обходити будь-кого, хто схожий на цигана. Поступово будинки почали рідшати, дерева стали вищі, галас помалу стихав.
– Мені слід підготувати слона, перш ніж ми приведемо його до султана, – із завзяттям сказав Джахан. – Подарунок від індійського шаха повинен виглядати гідно.
Вельможа підняв брови:
– Хлопче, а ти не знаєш? Твого падишаха вже немає.
– Що ви маєте на увазі, ефенді?
– Аль-Султан аль-Азам Хумаюн… Поки ви пливли кораблем, він утратив престол. У нього тільки й лишилося, що дружина і двоє слуг, як ми чули. Він уже не султан.
Джахан стиснув губи. Що ж буде зі слоном, якщо цар, який його надіслав, уже не цар? Хлопчик не сумнівався: якщо новий султан відправить тварину назад, то слон помре в дорозі. Збентежено він промовив:
– Чота не переживе ще одного плавання!
– Не турбуйся. Повертати його ніхто не буде, – відказав вельможа. – У нас при палаці яких тільки тварин немає – а слона ще не було.
– Як ви думаєте, Чота їм сподобається?
– Султан ним не зацікавиться. У нього повно важливих справ. А от султанша…
Вельможа замовк. Він пильно, уважно став вдивлятися у далину. Джахан теж подивився в той самий бік і побачив на виступі обриси величезної будівлі: в темряві вона мерехтіла смолоскипами, а брами її були стулені, неначе вуста, що приховують
Болгари-мусульмани.