LITMIR.BIZ

Скачать книгу

камеї. Фрінгілла вже встигла почути плітку, тому знала, чиїм даром є та камея і чий профіль на ній зображено.

      Шеала де Танкарвіль, яка сиділа поруч із Філіппою, була в усьому чорному, що ледь іскрилося від діамантів. Маргарита Ло-Антіль носила на бордовому атласі товстелезне золото без каміння, а Сабріна Ґлевіссіг у кольє, сережках та обручках мала свої улюблені, під колір очей і одягу онікси.

      Найближче до Фрінгілли сиділи обидві ельфійки – Франческа Фіндабайр й Іда Емен еп Сівней. Маргаритка з Долин, як завжди, виглядала по-королівськи, хоча ані її зачіска, ані кармінова сукня не дивували розкішшю, а в діадемі й кольє червоніли не рубіни, а скромні, нехай й елегантні гранати. Іда Емен була одягнена в муслін і тюль, витримані в однотонній гамі – такі делікатні й повітряні, що навіть на ледь відчутних протягах, спричинених рухом повітря від центрального опалення, вони рухалися й хвилювалися, наче анемони.

      Ассіре вар Анагід, як завжди останнім часом, дивувала скромною, але елегантною вишуканістю. На невеличкому декольте темно-зеленої сукні нільфгардська чародійка носила на жовтому ланцюжку й у золотій оправі самотній смарагд-кабошон. Доглянуті нігті, вкриті темно-салатовим лаком, додавали композиції присмаку по-справжньому чародійської екстравагантності.

      – Ми чекаємо, панно Віго, – нагадала Шеала де Танкарвіль. – Час спливає.

      Фрінгілла відкашлялася.

      – Настав грудень, – продовжила вона розповідь. – Настав Йуле, потім Новий рік. Відьмак уже заспокоївся настільки, аби ім’я Цірі не спливало в нього в голові під час кожної розмови. Походи за потворами, які він регулярно робив, здавалося, поглинули його цілком. Ну, може, і не зовсім цілком…

      Вона зробила паузу. Здавалося їй, що в лазурових очах Трісс Мерігольд помітила вона блиск ненависті. Але це міг виявитися лише відблиск мерехтливого полум’я свічок. Філіппа гмикнула, спроквола граючись камеєю.

      – Прошу без удаваної скромності, панно Віго. Ми ж серед своїх. Серед жінок, які знають, для чого, окрім приємності, служить секс. Усі ми користуємося цим знаряддям, якщо треба. Прошу продовжувати.

      – Якщо навіть удень він зберігав видимість потаємності, зарозумілості й пихи, – продовжила Фрінгілла, – то вночі був цілковито в моїй владі. Розповідав мені все. Приносив омажі моїй жіночості, як на його вік досить щедрі, треба визнати. А потім засинав. У моїх обіймах, з губами біля моїх грудей. Шукаючи сурогату материнської любові, якої він ніколи не пізнав.

      Цього разу – була вона в тому впевнена – це не був відблиск свічок. «Добре, заздріть, – подумала вона. – Заздріть мені. Є чому».

      – Був, – повторила, – цілковито в моїй владі.

* * *

      – Повертайся до ліжка, Ґеральте. Ще ж тільки світанок, дідько б його взяв!

      – Я домовився. Мушу їхати до Померолю.

      – Я не хочу, щоб ти їхав до Померолю!

      – Я домовився. Дав слово. Управитель винограднику чекатиме на мене біля брами.

      – Те твоє полювання на потвор дурнувате й безглузде. Що ти хочеш довести,

Скачать книгу