Ось відкрита долоня (збірник) - Галина Вдовиченко

Скачать книгу

ХХ століття. Кожен другий чоловік на площі мав вуса, штучні, наклеєні. Майже всі були вбрані в білі сорочки з довгими рукавами, у камізельки та маринарки. Дехто в самих камізельках, але майже всі в краватках, із кишеньковими годинниками на ланцюжках. На головах – канотьє, котелки, капелюхи й кепки… Походжали повільно, ніхто не квапився, позираючи на молодих жінок, ті пострілювали очима з-під вигадливих капелюшків. Коли бачили знайомих, зупинялися поромансувати, для свого задоволення, до стриманої радості чарівних пань.

      Марко роздивлявся на людей, немов героїв ретрофільму, розглядав будинки, і щойно після реставрації, і старі обдерті з обсипаним тиньком. Чекав, що зараз почує з притиском: «Шановний! А ви що тут робите? Хто пустив стороннього на знімальний майданчик?!..» Проте на нього не звертали уваги, і він скинув із себе заціпеніння, рушив спроквола, аби не стояти, за двома чоловіками, упіймавши завершення репліки: «…Полтва, пане Бриль…»

      Цікавість вела за собою. Почувався в цілковитій безпеці, очі фіксували деталі, перестрибували з ліхтарів на балкони, з квітів на підвіконнях на квіти в петлицях та на капелюхах. Увага перемикалася на загальну панораму й поверталася до дрібниць. Хтось тут насправді все це знімав, працював із розмахом, не заощаджував на костюмах та реквізиті. Де ж ховалася камера? Жодних ознак її присутності.

      Під невисокими деревами ті двоє чоловіків прямували вздовж ратуші, помахуючи ціпками, наближалися до новесенької кутової будівлі на розі, там дві вулиці вливалися в площу під прямим кутом. Обійшли жінок у капелюхах із розлогими крисами, із парасольками в руках; доглядальницю з дітьми, хлопчиком у матросці та коротких штанцятах і дівчинкою з накрученими локонами, у ляльковій сукні.

      Стишені голоси попереду то робилися виразнішими, то губилися в сторонньому шумі. Ті двоє поспішали на будівництво колектора. «Перекриття та засклепіння Полтви вимагає…» – і далі щось нерозбірливе бурмотів один. «Особливо на другому етапі», – долинало від його співрозмовника… Перший, говіркий, щоразу поважно повторював «пане інжінєр» або «пане Бриль». Другий обмежувався лаконічними «так» чи «ні». Два ціпки злагоджено вибивали ритм по бруківці.

      Біля кутового фонтана згортали торгівлю. Тут щойно вирував ринок, міщухи купували городину, молоко та сир, а тепер продавці згортали ятки, збирали свій крам, звільняючи місце для прогулянок. Не поспішали забиратися геть лише дві тлусті перекупки, мили зелень у чаші фонтана, гукали останніх покупців, посварюючись між собою. І молода селянка ще залишалася, пов’язана хусткою, сиділа біля кам’яної Амфітріти, дружини Нептуна, накладала дівчинці в маленьке горнятко пахучі рум’яні шкварки, розгортала пишний домашній хліб, сповитий чистим рядном. Марко лише глянув – відчув повний рот слини. Щось далеке нагадало про себе, забуте, викликане апетитним запахом сільських шкварок та свіжого хліба з грубою шкіркою, із цяточками запеченого кмину.

      – Скільки коштує? – запитав торговку, позираючи

Скачать книгу