LITMIR.BIZ

Скачать книгу

очі. За дверима кімнати лунав телефонний дзвінок. Коли підняли слухавку, Таня почула голос Галиної мами:

      – Так, вона тут. Добре, зараз розбуджу.

      Таня натягнула ковдру до підборіддя. Серце стукало в горлі, було важко дихати. Вона чула, рипнули двері в кімнату, але вдала, що спить. Світло від увімкненої люстри просочилося навіть під заплющені повіки.

      – Прокидайся, твій вітчим дзвонив. Ти чому йому нічого не сказала?

      Таня прикрила очі рукою:

      – Та я ж від павуків втікала…

      – Він зараз приїде за тобою.

      Таня вилізла з-під ковдри, одягнулась і вийшла з кімнати.

      – А сумки? – нагадала Галина мама.

      – Я завтра заберу.

      – Ні, рибко, забирай зараз.

      Перед дзеркалом Таня рукою розчесала волосся і зав’язала хвіст. Взулась і раптом скрикнула, тримаючись одною рукою за поясницю, а другою вперлась до стіни.

      – Що сталось?

      – Спина… – простогнала Таня.

      – Ну… Нехай сумки тут до ранку побудуть.

      До передпокою вийшла заспана Галя:

      – Що таке?

      – Твоя подруга не сказала вітчиму, що ночуватиме в нас!

      – І що з того? – Галя позіхнула.

      – Зараз Володимир Павлович приїде за нею. Ой, він, мабуть, уже тут. – Жінка полетіла до вікна. – Уже приїхав! Давай виходь! І ще одне, дівчинко… Сама собі давай раду і не вплутуй нас у свої дурні проблеми. Ач, знайшла моду! Катається як сир в маслі, а все одно вибрикує!

      І Таня пішла.

* * *

      Ніхто ніколи не запитував у неї: «Як тобі живеться?».

      А як їй живеться? Усі знають, що ліпше, ніж усім. Бо вітчим бере гроші за пологи, аборти, а їхній дім – повна чаша. А те, що Таня ходить, як злидарка, на це є причини: вона змалечку грубіянить матері. А тепер уже навчилась грубіянити поважному пану, який узяв її у свій дім, перекинувши на себе всі обов’язки з її виховання, одягання і взування. Та вона мала б поклони бити кожен день за те, що він для неї зробив. Але вона не кланяється, мама про це розказує всім, не скупиться на ляпаси. А ще мама називає її козлячим виродком. А одного разу навіть обізвала повією. Чому? Тільки Богу відомо, чому так називають дев’ятирічних дівчаток. Хоча одного разу мама обмовилась, що всі жінки повії, всі продаються, просто в кожної своя ціна. «А тобі ціна гріш, – сказала вона, – і помреш ти на вокзалі».

* * *

      Уперше мама обізвала її козлячим виродком, коли вона тільки-но пішла до школи. Чому козлячим? Напевно, тому, що мама називала Тетяниного батька козлом. Це сталось узимку, минуло понад два роки відтоді, як тато зник, вони ще жили в старому дідусевому будиночку. Був сонячний день, і багато снігу. Таня взяла лижі, вийшла за ворота і побачила на лавці дуже худорлявого чоловіка з жовто-сірим обличчям і гострими вилицями, що поросли щетиною. Він сидів, завалившись спиною на паркан.

      Побачивши Таню, чоловік обперся рукою об лаву і підвівся.

      – Привіт… Давай допоможу застібнути, – сказав він, усміхаючись.

      У тій скупій усмішці поєднувалися радість і смуток. Таня одразу

Скачать книгу