LITMIR.BIZ

Скачать книгу

зруйнувавши в процесі кольорові книжкові вежі. Простягнув руку і погладив моє волосся.

      – Я кохаю тебе, Кейді. Справді.

      Я нахилилася і поцілувала його.

      Він торкався мого обличчя. Спустився рукою по шиї до моєї ключиці. Світло з горищного вікна падало на нас. Наш поцілунок був наелектризованим і ніжним,

      і обережним, і впевненим,

      налякав нас,

      але був неймовірно правильним.

      Я відчувала, як кохання перетікає від мене до Ґета і від Ґета до мене. Ми були теплі і змерзлі, молоді і старі, ми були живі.

      Я думала: «Так і є. Ми вже кохаємо одне одного. Вже кохаємо».

10

      НАС ЗАСТУКАВ ДІДУСЬ. Ґет підстрибнув. Незграбно відступив у купу розсортованих за кольором книжок, розкиданих на підлозі.

      – Я вас перервав, – сказав дідусь.

      – Ні, сер.

      – Авжеж, перервав.

      – Вибач за пилюку, – мовила я.

      Як незручно.

      – Пенні подумала, що тут може бути щось, що я захочу прочитати.

      Дідусь витягнув старе плетене крісло на середину і нахилився над книжками.

      Ґет залишився стояти. Йому доводилося згинатися під скошеним дахом горища.

      – Обережно, молодий чоловіче.

      – У якому сенсі?

      – Голова. Ви можете забитися.

      – А, дійсно, – сказав Ґет. – Так, справді, я можу забитися.

      – Тож будьте обережні, – повторив дідусь.

      Ґет розвернувся і пішов сходами вниз, не зронивши більше ані слова. Ми з дідусем хвильку посиділи мовчки.

      – Він любить читати, – нарешті озвалась я. – Я думала, раптом він захоче взяти щось із татових книжок.

      – Ти дуже дорога мені, Кейді, – сказав дідусь, поплескавши мене по плечу. – Моя перша онучка.

      – Я теж люблю тебе, дідусю.

      – Пам’ятаєш, як я повів тебе на бейсбол? Тобі було лише чотири.

      – Звісно.

      – Ти ніколи не куштувала «Крекер Джек»[4].

      – Ага. Ти купив мені дві пачки.

      – Мені довелося посадити тебе на коліна, щоб тобі було видно гру. Ти це пам’ятаєш, Кейді?

      Я пам’ятала.

      – Розкажи мені.

      Я знала, що дідусь хотів почути від мене. Він досить часто просив мене щось розповісти. Йому подобалося переповідати родинні історії Синклерів, перебільшуючи важливість подій. Він завжди питав: «А що це означало для тебе?» – і чекав у відповідь подробиць. Картинок. Засвоєного уроку.

      Зазвичай я обожнювала розповідати і слухати ті історії. Легендарні Синклери, як нам було весело, якими гарними ми були. Але того дня мені не хотілося.

      – Це була твоя перша бейсбольна гра, – підказав дідусь. – Після неї я купив тобі пластикову бейсбольну биту, і ти відпрацьовувала удар на майданчику в Бостоні.

      Чи знав дідусь, що він перервав? І якщо знав, то як поставиться до цього? Коли ми знову побачимось із Ґетом?

      Він розійдеться з Ракель? Що відбуватиметься між нами?

      – Тобі захотілося приготувати «Крекер Джек» удома, – вів далі дідусь, хоча знав, що мені відома ця історія. – І Пенні

Скачать книгу