LITMIR.BIZ

Скачать книгу

вісім років немає в живих, може, вистачить з себе черницю корчити. Чи ти думаєш, я не знаю, що ти відвідуєш цей «Клуб»?

      Ноар відклала папери, розгорнула крісло і подивилася на співрозмовника. Жулю було вже за сорок, але, ні дружини, ні дітей у нього не було. Тому він і підбивав клинці до Ноар.

      – Жуль, що тебе дратує? – Запитала Ноар. – Те, що я сплю з чоловіками з «Клубу» або те, що я не сплю з тобою?

      Жуль нарешті повернувся до неї.

      – Я кохаю тебе, Ноар. – Сказав він.

      – Ні, Жуль, – похитала головою Ноар, піднімаючись з крісла. Вона впритул підійшла до Жулю і заглянула йому в очі. Ноар була на голову нижче Жуля. Він дивився на неї зверху, не відводячи погляду.

      – Ти любиш не мене, – підставляючи свої губи під поцілунок, продовжила вона. Він потягнувся до неї. Ноар однією рукою обійняла його за шию. – А мої п'ятдесят п'ять відсотків акцій. – Вимовивши це, вона різко відійшла від нього. Він так і залишився стояти в комічною позі, простягаючи губи до неї.

      – Тобі мало, катастрофічно мало, – ідучи кабінетом, продовжила Ноар, – твоїх двадцяти п'яти відсотків. Тобі потрібен контрольний пакет акцій.

      Жуль вже взяв себе в руки і з гідністю відповів.

      – Я не настільки меркантильний.

      – Та що ти кажеш? – Вона посміхнулася і грайливо оперлася руками на стіл. У такій позі Жулю було видно її декольте і він мимоволі проковтнув, заглянувши в нього. У Ноар це викликало вибух сміху.

      – Навіть якщо і так. – Спокійно міркував Жуль. – Ти щось втрачаєш? Ні, я і так веду всі справи фірми. Компанія від цього тільки виграє.

      – Виграєш ти. – Відповіла Ноар. – У тебе буде фірма, дружина красуня.

      – Від скромності ти не помреш. – Перебив її Жуль.

      – Скромність не є моїм недоліком.

      – Так, – кивнув співрозмовник. – У тебе достатньо інших недоліків.

      – Так? – Здивувалася Ноар. – І які ж?

      – Жадібність, меркантильність.

      – Тобі так подобається це слово?

      – Можливо.

      – На жаль, але ти не правий. – Вона пройшла в інший кінець кабінету і вальяжно сіла на диван, закинувши ногу на ногу. На кінчиках пальців вона балансувала туфлею. Це гра. Вона знала слабкості Жуля і його реакція її бавила.

      – Так? Тоді чому, поясни мені, вісім років тому, ти не змогла надати допомогу П'єру? Відповідай, чому ти не подзвонила його лікаря? Чому?

      – Лікар був поза зоною досяжності! – Крізь зуби сказала Ноар. – Швидка приїхала пізно, а ліки не допомогли.

      – Або були введені занадто пізно. – Тихо сказав Жуль.

      – Я не медсестра і мене вивертає від виду крові.

      – Та що ти говориш. – Посміхнувся Жуль і всівся в крісло Ноар, за її стіл.

      – Зручне крісло, чи не так? – З сарказмом запитав він. – Може заради цього крісла ти і злякалася виду крові. Може тому твоя рука зі шприцом здригнулася?

      – Навіщо ти це мені кажеш? – Спокійно запитала Ноар. – Біжи ж в поліцію.

      – Ні, – похитав головою Жуль, відкинувшись у кріслі. – Я не здам тебе

Скачать книгу