Іграшка - Олександр Маяков

Скачать книгу

би ти вираз власного обличчя, коли увійшов до кімнати.

      – Стоп! – Сказав він і повернувся, нарешті, до Марі. Вона так і напівлежала на ліжку. Вона зігнула ноги, прикриваючи оголені груди. Закритися руками вона не могла, так як замість них у неї були два обрубка, сантиметрів по десять від плечей.

      – Я не очікував такого. – Чесно виголосив Ноель. – Ти, правда, повір мені, дуже вродлива. – Він провів рукою по її щоці, волоссю. – Ти прекрасна. У тебе витончена фігура, тонкі риси обличчя і це розпатлане волосся… але руки. Що трапилося з ними?

      – Коли мені було п'ять, ми з батьками поїхали до Бресту, до родичів мами. По дорозі ми потрапили в сильну зливу, машину повело і ми врізалися у вантажівку, що перевозила сталеві листи. Від удару нашу машину розвернуло, а кріплення на вантажівці злетіли і листи, як сотні гильотин, обрушилися на машину. Я сиділа ззаду, пристебнута і потягнулася до мами, яка сиділа попереду. В той момент машину розрізало на дрібні смужки. Торкнулося тільки передню частину, її перетворило на місиво. Мені ж відрізало тільки руки. – Вона розповідала на диво спокійно, тільки сльози котилися струмком по її щоках.

      Ноель мовчки сидів і слухав. Він, наївний шмаркач, думав, що його доля важка. Але він хоч знає, що його батьки десь є на цьому світі. Точніше, він нічого не знає про своїх батьків, так як його підкинули в притулок. Як в дешевій мелодрамі, принесли в кошику вночі до порогу, постукали, залишили кошик і втекли. Банально. Він ріс серед таких же покинутих як і він. Точніше, до сих пір живе там, адже йому лише на словах вісімнадцять років, а на ділі тільки шістнадцять. У «Клуб» він потрапив тільки за допомогою одного свого знайомого, з яким він спілкувався, тікаючи з притулку. У знайомого були гроші, якими він і купував собі друзів. Одним з таких друзів і був Ноель. Для знайомого це було щось на зразок розваги. З повіями простіше, ти вибираєш сам з ким спати, а тут лотерея. Ноелю було все одно куди йти, тому він став членом «Клубу» за компанію. Це сталося, як раз сьогодні і Марі була його першою партнеркою в «Клубі».

      Взагалі, Марі була другою жінкою, з якою у Ноеля був секс. Першою була його подруга з притулку, але рік тому вона покинула притулок і поїхала кудись на південь. Ноель важко переживав цей розрив.

      Марі тихо плакала, Ноель не знав, що сказати їй.

      – Пробач, – тихо видавив із себе Ноель. – Я не знав.

      – Досить. – Труснувши головою, щоб змахнути сльози, вимовила Марі. Ноель взяв свою футболку і витер їх.

      – Я ж сказала, досить. – Тихо промовила дівчина. – Я не хочу, щоб мене жаліли, тільки тому, що у мене немає рук.

      – Я не жалію тебе. – Відповів хлопець. – Я просто допомагаю тобі. Ти ж просила, щоб я одягнув тебе.

      – Так, але я не просила витирати мені сльози.

      – Давай все ж таки я одягну тебе. – Він потягнувся за її речами і став одягати дівчину. Потім він допоміг їй піднятися і відкрив двері в жіночий коридор.

      – Ти на наступному тижні будеш тут? – Запитала вона. На Марі були сірі балетки, сині джинси і біла майка, яка не приховує каліцтва. Так і не скажеш,

Скачать книгу