Скачать книгу

головками. З четвертої дня з Бенгора почали робити регулярні вильоти «Ф-15А»[109]. Дивно, що ви їх не чули.

      – Я, може, й чув щось таке, – проказав Барбі, – але мій мозок переймався іншим… Літаком. Лісовозом. Людьми, що загинули на шосе 117. Тими напрочуд скромними людськими жертвами.

      – Вони рикошетили й рикошетили… а тоді, вище сорока семи тисяч футів – вжик-вжик! – і почали собі летіти геть. Між нами кажучи, я навіть здивований, що ми не втратили нікого з наших акробатів-літунів.

      – А вони вже пролетіли понад цією штукою?

      – Менше двох годин тому. Місія пройшла успішно.

      – Хто це зробив, полковнику?

      – Ми не знаємо.

      – Це наші? Це якийсь науковий експеримент вийшов не тим боком? Чи це, Господи вбережи, якесь тестування? Ви обіцяли мені правду. Ви заборгували правду цьому місту. Люди тут уже дуже налякані.

      – Розумію. Але ми тут ні до чого.

      – А хіба ви знали б, якби це було не так?

      Кокс завагався. Коли він заговорив знову, голос його звучав тихіше.

      – Я маю надійні джерела в моєму департаменті. Хтось лише пердне в Службі безпеки, як нам уже чутно. Те саме щодо Дев’ятої Групи в Ленглі[110] і пари інших контор, про які ви ніколи навіть не чули.

      Цілком імовірно, що Кокс казав правду. Проте не менш імовірним було й протилежне. Він цілком відповідав власному покликанню, врешті-решт; якби його поставили вартовим отут, серед холодної осінньої темряви в ряду оцих дрочил-морпіхів, Кокс точно так стояв би спиною до міста. Йому б це не подобалося, але наказ є наказ.

      – Чи є сподівання, що це якийсь природний феномен? – спитав Барбі.

      – Такий, що цілком відповідає визначеним людьми кордонам міста? З кожним завертом і кожною сраною щілинкою? Як ви гадаєте?

      – Моя справа питати. Ця штука проникна? Ви знаєте?

      – Вода проникає, – сказав Кокс, – хоча й потрошку.

      – Як таке може бути?

      Утім, він сам бачив, як дивно поводиться вода; разом з Джендроном вони це бачили.

      – Звідки нам знати? – в голосі Кокса почулося роздратування. – Ми працюємо з цим усього лиш якихось дванадцять годин, навіть менше. Тут так раділи, так ляскали одне одного по спинах, коли тільки вичислили, на яку висоту ця річ здіймається. Згодом і нове щось з’ясується, але поки що ми просто не знаємо.

      – А повітря?

      – Повітря проникає краще. Ми встановили пункт моніторингу там, де ваше місто межує… ммм… – Барбі розчув шелестіння паперів, – з Гарлоу. Там уже провели, як вони це називають, «продувні тести». Гадаю, так вимірюється співвідношення між кількістю того повітря, що проникає, і того, що відбивається. У будь-якому разі, повітря проходить, і то набагато краще за воду, хоча науковці кажуть, що все одно не цілком. Це дуже сильно вплине на вашу погоду, друже, хоча поки що ніхто не в змозі сказати, в який бік. Чорт, можливо, Честер Мілл перетвориться на Палм Спрингс[111], – розсміявся він, проте доволі вимушено.

      – А тверді частинки? – Барбі

Скачать книгу


<p>109</p>

«F-15A» («Eagle» – «Орел») – тактичний винищувач четвертого покоління, на озброєнні з 1976 року.

<p>110</p>

Містечко в штаті Вірджинія, де розташована штаб-квартира ЦРУ.

<p>111</p>

Palm Springs («Пальмові джерела») – засноване 1896 року місто в Південній Каліфорнії в гірській пустелі Коачелла, у 1970-х рр. перед тим майже спустіле місто почало стрімко перетворюватися на модний курорт.