Скачать книгу

на фасаді невеличкої будівлі студії горів теж – білий осяйний маяк серед темряви. А понад ним по небу, теж як зазвичай, з екстравагантною щедрістю було розсипано зірки, безкінечне сяйво енергії, що не потребувало ніякого генератора.

      – Я подеколи вибирався сюди на риболовлю, – промовив Барбі. – Тут спокійно.

      – Ну то й як, вдало?

      – Риби повно, але в повітрі іноді так тхне, ніби брудною білизною, що не доведи Господи. Чи то добривами, чи ще чимось, але я так ні разу й не наважився покуштувати виловленої риби.

      – То не добрива – то чисте лайно. Відоме також як запах лицемірства.

      – Пробачте?

      Вона показала на темний силует, що врізався шпилем у зоряне небо.

      – Церква Святого Христа-Спасителя. Вони володіють тією станцією РНГХ, яку ми проїхали. Її ще називають «Радіо Ісус», чули?

      – Авжеж, я звернув увагу на цей шпиль, – знизав він плечима. – І станцію цю знаю. На неї важко не натрапити, якщо живеш тут і маєш радіоприймач. Фундаменталісти?

      – Порівняно з цими консервативні баптисти просто пухнастики. Сама я ходжу до Конго. Бо не переварюю Лестера Коґґінса, всі оті «ги-ги-ги, ось ви потрапите до пекла, а ми ні», і всяке тому подібне. Кому шовком, а кому вовком, отак. Хоча мені завжди було цікаво, звідки в них можливість утримувати таку потужну, п’ятдесятикіловатну радіостанцію.

      – Благодійні пожертви.

      – Мені, либонь, варто було б порозпитувати Джима Ренні, – пхикнула вона. – Він у них диякон.

      Джулії належав чистенький «Пріус-гібрид», автомобіль, який, на думку Барбі, не личив хазяйці непохитно республіканської газети (утім, цілком гідний парафіянки Першої Конгрегаційної церкви). Але машина їхала майже безшумно, і радіо працювало. Єдине, що тут, на західній околиці міста, сигнал «Радіо Ісуса» був таким потужним, що глушив майже все інше на FM-частотах. Цієї ночі вони передавали якусь святенницьку лайно-музику, від якої Барбі ломило голову. Звучало це так, ніби польки з сольним акордеоном чеше якийсь оркестр потерпаючих від бубонної чуми.

      – Чому б вам не пошукати чогось на середніх хвилях? – попросила вона.

      Він почав крутити настройку, натикаючись лише на марнослівне нічне базікання, поки аж наприкінці шкали не натрапив на якусь спортивну станцію. Тут він почув, що перед плейоф-матчем «Марінерз»[105] і «Ред Сокс» на їхньому стадіоні Фенвей-парк у Бостоні було оголошено хвилину мовчання на спомин жертв того, що диктор назвав «колізією в Західному Мейні».

      – Колізія, – промовила Джулія. – Термін, мабуть, характерний саме для спортивного коментатора, хоча не так вже й багато я їх чула. Можете його вимкнути.

      Десь через милю після того, як вони проїхали церкву, крізь дерева почало жевріти світло. За черговим поворотом дороги вони в’їхали просто в сліпуче сяйво прожекторів, що розміром були, як ті прем’єрні «сонця» в Голлівуді. Два були націлені в їхній бік, ще пара – прямо вгору. Рельєфно виступала кожна вибоїна на шосе. Худими привидами здавалися стовбури беріз. Барбі охопило відчуття, ніби вони в’їжджають прямісінько в якийсь

Скачать книгу


<p>105</p>

«Seattle Mariners» – бейсбольна команда з міста Сіетл у штаті Вашингтон.