ТОП просматриваемых книг сайта:
Під куполом. Стівен Кінг
Читать онлайн.Название Під куполом
Год выпуска 2009
isbn 978-966-14-8642-2, 978-966-14-1025-0, 978-1-4391-4850-1, 978-966-14-8639-2, 978-966-14-8643-9, 978-966-14-8641-5
Автор произведения Стівен Кінг
Жанр Научная фантастика
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
– Либонь, тобі теж краще поїхати, – промовила вона. – Щось там таки зірвалося. Я лише маю надію, що ніхто не загинув.
Він зняв у себе з ременя мобільний телефон. Чортова слухавка висіла там з ранку до вечора, мов якась п’явка, але річ була корисна, це він мусив визнати. Сам не набирав ніякого номера, просто стояв і дивився на телефон, чекаючи дзвінка.
Та тут зайшлася «пташиним щебетом» іще одна сирена: екіпаж № 1. Значить, і сам Рендолф виїхав урешті-решт. Видно, щось серйозне. Дюк не став більше чекати на дзвінок і вже було зібрався підвісити телефон назад до ременя, але тут той і озвався. Дзвонила Стейсі Моґґін.
– Стейсі? – Він знав, що нема потреби так кричати в цю чортову слухавку, Бренда сто разів йому про це нагадувала, але все одно не міг втриматися. – Що ти робиш у конторі в суботній…
– Я не на роботі. Я вдома. Дзвонив Пітер, сказав, щоб я зателефонувала вам, повідомила, що на сто дев’ятнадцятому трапилась пригода, і то серйозна. Він сказав… там літак зіштовхнувся з лісовозом… – у її голосі почувся сумнів. – Я не розумію, як таке могло трапитись, але…
Господи Ісусе. Літак. Хвилин п’ять тому чи трохи більше, коли він ще згрібав листя і співав разом з радіо «Великий Боже»[41]…
– Стейсі, а літак Чака Томпсона? Я бачив, як його новий «Пайпер» пролітав неподалік. Доволі низько.
– Шефе, я не знаю, я вам переказала все, що мені наказав Пітер.
Бренда, аж ніяк не тупиця, вже сиділа за кермом свого авто, щоб звільнити виїзд і темно-зелена машина шефа могла здати задом на вулицю. Радіоприймач вона поставила біля невеличкої купки вже згорнутого ним листя.
– Окей, Стейсі. На вашому кутку теж електрику вибило?
– Так, і дротовий телефонний зв’язок пропав. Я по мобільному. Щось, мабуть, погане трапилося, правда?
– Сподіваюся, ні. Ти можеш зараз посидіти в конторі, прикрити нас? Я певен, що там зараз нікогісінько й не замкнено.
– Я буду там за п’ять хвилин. Зв’язуйтесь зі мною через базову систему.
– Тоді Роджер[42].
Бренда пішки повернулася на під’їзну алею, і тут якраз увімкнулася й міська сирена, її виття здіймалося й спадало хвилями і від цього звуку, як це бувало завжди, у Дюка Перкінса стиснуло груди. Одначе він не забув обняти Бренду. Вона ніколи потім не забувала, що він знайшов на це хвильку.
– Нехай тебе це не хвилює, Бренні. Ця штука запрограмована так робити завжди, коли вимикається магістральна лінія електропостачання. За три хвилини вона замовкне. Чи за чотири. Забув, скільки точно.
– Я знаю, але все одно ненавиджу її. Той ідіот Енді Сендерс був увімкнув цю сирену одинадцятого вересня, ти пам’ятаєш? Ніби ті терористи-самогубці збиралися націлити наступний літак на нас.
Дюк кивнув. Енді Сендерс дійсно був ідіотом. На жаль, він був також і першим виборним, життєрадісним Мортимером Снердом[43] – маріонеткою на колінах у Великого Джима Ренні.
– Я мушу їхати, люба.
– Розумію, –
«Великий Боже» – християнський гімн на мелодію шведської народної пісні, вірш Карла Густава Боберга (1859–1940).
Роджер – технічне слово, що використовується для позначення кінця зв’язку.
Мортимер Снерд – лялька-персонаж популярного актора-черевомовця Едгара Бергена (1903–1978).