ТОП просматриваемых книг сайта:
Ціна перемоги. Катерина Ічітовкіна
Читать онлайн.Название Ціна перемоги
Год выпуска 0
isbn
Автор произведения Катерина Ічітовкіна
Жанр Приключения: прочее
Издательство "Мультимедийное издательство Стрельбицкого"
– Вороний, – кивнув я.
– О, тоді усе зійшлося. Але ти скажи іще, він скаче?
– Ні, він не виявив схильностей до скачок. Надто повільний.
– А Метеор? Чому його випускають?
– Він же від Наполеона, а це показник.
– Ага, родовідна вирішує усе, – з розумінням сказав Деп. – Чому Рівендела тут тримають?
– Він підходить для навчання. Деп, може, поясниш, що відбувається? – я у повному нерозумінні справи підійшов до денника Рівендела і виявив там порожнечу.
– Жуль, чому коня немає на місці? – запитав Деп.
– Не знаю, – пробурмотів я.
– Де ж він? – не відступав Деп.
Я не знав, що на це відповісти.
Деп загадково усміхнувся і показав пальцем на двері у підсобку. Я невпевнено відчинив їх і застиг на місці. На мене сумирними карими очима дивився чорний кінь, вбраний, як Метеор.
Я не міг чекати жодної хвилини. Взявшись за повід, що звисав з вуздечки, вивів тихого і трохи повільного Рівендела з комірчини. Деп задоволено усміхався.
Не знаючи, що робити далі, я просто стояв серед коридору.
– Жуль! – погук Чарльза привів мене до тями.
Він підійшов до нас і втупився у коня, що спокійно чекав наших подальших дій.
– Ти навіщо знову спорядив Метеора? – насторожено глянув на мене.
– Чарльзе, це не він, – твердо сказав я.
– Як це? – не зрозумів шурин, забираючи у мене повід.
– Метеор у водилці, разом з усіма.
– А це?…
– Рівендел, – закінчив я замість Чарльза.
– Жуль, навіщо його вирядили? Він у забігах участі не бере, – Чарльз припнув коня до решітки його стійла і почав розстібати підпругу. – Чому номер на сідлі дев’ятий? Це номер Метеора у першій скачці.
– Річ у тім, що Деп знав про перемогу Метеора, – я вирішив не затягувати з правдою.
– Як? – Чарльз застиг із сідлом у руках.
– Він сам розкаже, – відступив я. Мені і самому кортіло довідатися, як мій друг виявив підміну, бо поки що він не розповів про це.
Деп кахикнув у кулак і вийшов наперед.
– Я повертався сюди, коли ви з Жулем пішли, – почав детектив діловито. – Впустив тут запонку. Коли увійшов, побачив, як хлопець, що скакав на Метеорі сьогодні, завів свого коня у комірчину, а цього, – Деп кивнув на наполовину розсідланого Рівендела, – поставив біля стійла Метеора.
– Може, то був якраз Метеор, – заперечив я.
– Ні, Жуль, – рішуче відхилив моє припущення Деп. – Метеора сідлали при мені. Я помітив на його ногах світлі місця, не білі, а якісь ніби сиві.
– Так, він дійсно має так звані «шкарпетки», – погодився Чарльз.
– От, – продовжив Деп. – До того ж, Метеор тупцяв на місці, хвилювався, а той інший стояв як вкопаний. Коли жокей вийшов через бічні двері, я наблизився до коня і розмотав бинт на одній нозі. Ніякої «сивини» там не було. Тоді я замотав усе назад і хутко поміняв коней. Після цього у конюшні з’явився конюх, Саймон, здається, разом з ним зайшов