LITMIR.BIZ

Скачать книгу

носити. Позич конспекта, а то вже пізно… – повернувся до дверей, мовби збирався йти.

      – Я тобі двадцятку наверх дам, – заступив дорогу Магнат.

      – Що я – спекулянт? – зніяковів Данило. – Може, вони тобі ще й не підійдуть. Ану поміряй, – і швиденько зняв туфлі.

      Але Магнат спочатку надягнув фірмові джинси і вже потім узувся.

      – Клас! – вигукнув Данило. – Мені б такі. Ладно – забирай.

      До своєї кімнати йшов босоніж, тримав у руках товстого зошита, а в кишені лежало сімдесят карбованців.

      – А як завтра порвуться? – запитав Юрко, не поділяючи радості брата. – Він і гроші забере, ще й пику натовче.

      – Чого це? – заперечив Данило. – Я ж його не змушував купувати – він сам випросив. А за науку, брате, треба платити. – І додав насмішкувато: – Тільки скупий платить більше.

      Навчання давалося легко, і вже у другому семестрі Данила вибрали у студентську раду й часто доручали громадську роботу. Та хлопець виконував її неохоче, лише заняття в художній самодіяльності не пропускав. Викладач, сивий літній чоловік, що мав консерваторську освіту, кілька вечорів прислухався до хлопця, потім почав працювати з ним окремо. А одного разу, коли вже нікого не було, сказав:

      – Тобі б не тут вчитися. У тебе талант від Бога, а таке не кожному дається.

      – Талант від Бога? – перепитав Данило, хоча й добре розумів сказане. І несподівано для викладача запитав: – А ви б не могли учити мене духовного співу?

      – Якого? – здивувався той. – Духовного? Але ж за такий спів нас обох по голівці не погладять.

      – Я знаю, – погодився Данило, – просто хотілося спробувати.

      – Навіщо воно тобі? – сивий викладач спантеличено дивився на студента. – Ти хоча б уявляєш, що це таке?

      Данило у відповідь стенув плечима, бо насправді чув лише сільських півчих, а тепер ось кілька разів їздив у Макарівку, поблизу райцентру, де уцілів мурований храм. І сам не знає, чому поїхав. Несміливо зайшов до церкви, став збоку, щоб нікому не заважати. Але на нього відразу звернули увагу, дехто глянув підозріло й відступив подалі. Кілька разів у його бік уважно подивився батюшка. Дань зніяковів під тим поглядом, навіть пожалкував, що прийшов, та, коли на криласах заспівали, забув про все на світі. Прийшов і наступної неділі. Мовчки слухав відправу, потім почав підспівувати. Молодий голос додав сили стареньким півчим, які спочатку здивовано, а тоді вдячно поглядали на хлопця.

      Одного разу Юрко попередив брата:

      – Доїздишся у Макарівку. Краще он іди підробляй у ресторан – хоча б користь буде.

      – А що тут такого? Хочу – і їжджу, – заперечив Данило. – Яке чиє діло?

      – Ти на свою пику в дзеркало глянь, – розсердився Юрко. – Пропаде щось у церкві – на кого скажуть?

      Данило і сам знав, що так може бути, але в Макарівці до нього уже звикли й навіть перед Великоднем батюшка попросив, щоб прийшов співати на Всеношну.

      Він прийшов. Й опівночі, коли заспівали: «Христос воскрес із мертвих…», голос юнака досягав такої сили, що навіть учорашні атеїсти здивовано відчували, як щось

Скачать книгу