Сповідь відьом. Тінь ночі - Дебора Гаркнесс

Скачать книгу

своїм очам, коли наша процесія увібралася до кімнати. – Це – удовиця Бітон?

      У дальньому кінці кімнати стояла у тіні відьма – усім відьмам відьма, наче спеціальний кастинг пройшла: маленька, зігнута й старезна. Коли ми до неї наближалися, то стали виразніше проявлятися деталі її поруділого від часу чорного плаття, сивих кучерів та обвислої шкіри. Одне її око було біле від катаракти, а друге – пістряво-каре. Очне яблуко, те, що з катарактою, мало лячну схильність обертатися навсібіч у своєму заглибленні так, немов бачило краще й глибше. Щойно я подумала, що все найогидніше в ній я вже побачила, як раптом помітила на переніссі у відьми невелику бородавку.

      Удовиця Бітон зиркнула в мій бік і неохоче зробила реверанс. Ледь відчутний свербіж у моїй шкірі засвідчив, що переді мною таки дійсно відьма. Несподівано моє третє око розкрилося, шукаючи додаткової інформації. Однак, на відміну від більшості інших створінь, удовиця Бітон майже не випромінювала світла. Вона була наскрізь сіра з голови до п’ят. Було якось прикро бачити відьму, котра щосили намагалася бути непрозорою. Невже і я була такою ж до того, як торкнулася манускрипту Ешмол-782? Моє третє око, не знайшовши для себе роботи, знову закрилося.

      – Дякуємо, що завітали до нас, удовице Бітон, – сказав Метью тоном, в якому чулося, що стара має дякувати що він взагалі пустив її до себе.

      – Добридень, володарю Ройдон. – Голос відьми прошелестів, наче листя, яке кружляє вітер на гравію перед будинком. Вона повернула на мене своє здорове око.

      – Допоможіть удовиці Бітон сісти, Джордже.

      Чепмен рвонув уперед, виконуючи команду Метью, а ми залишилися стояти на поштивій відстані. Умощуючи свої ревматичні суглоби в крісло, відьма застогнала. Метью ввічливо почекав, поки вона всядеться, а потім продовжив.

      – Візьмімося без зволікань за суть справи. Ця жінка, – показав на мене Метью, – знаходиться під моєю опікою, і останнім часом їй довелося зазнати чимало труднощів та поневірянь. – При цьому Метью не сказав, що ми одружені.

      – Ви оточені впливовими друзями та вірними слугами, володарю Ройдон. Яку користь я, бідна жінка, можу принести такому знатному чоловіку, як ви?

      Удовиця Бітон спробувала сховати свій докір за фальшивою улесливістю, але мій чоловік мав прекрасний слух. Очі його звузилися.

      – Не прикидайтеся й не намагайтеся мене обдурити, – відрізав він. Ви ж не хочете, щоб я став вашим ворогом, удовице Бітон? Річ у тому, що ця жінка демонструє ознаки того, що вона – відьма, і потребує вашої допомоги.

      – Відьма? – перепитала вдовиця Бітон із ввічливим сумнівом у голосі. – Її мати була відьма? Чи її батько чаклун?

      – Обоє загинули, ще коли вона була дитиною. Ми достеменно не знаємо, якими здібностями вони володіли, – зізнався Метью, однак, будучи типовим вампіром, сказав лишень половину правди. Кинувши маленьку торбочку з монетами на коліна відьмі, він додав: – Я буду вам вдячний, якщо ви оглянете її.

      – Добре. – Удовиця Бітон простягнула до мого обличчя свої вузлуваті пальці.

Скачать книгу