Жерміналь - Еміль Золя

Скачать книгу

і все обходилося мирно, по-товариському, без сварки. Якось Мукетті закинули, що вона залицяється до марш’єннського цвяхаря; вона страшенно розлютилась і почала кричати, що занадто себе для цього поважає і що дасть собі відтяти правицю, якщо хтось доведе, що бачив її з чужим хлопцем, бо вона, бач, водиться тільки з вуглекопами.

      – То здорового Шаваля ти вже того… на виступці? – жартував один шахтар. – Узяла собі цього малюка? Мабуть, він до тебе драбину підставляє… Я бачив вас обох за Рекійяром. Він зліз на каменюку. Щоб я пропав, коли брешу!

      – Ну, то що ж! – відповіла добродушно Мукетта. – Жалко тобі, чи що? Тебе ж не кликали підпихати.

      Цей грубий, незлостивий жарт викликав новий вибух сміху; чоловіки трусилися з реготу; напівпопечені плечі їм аж ходором ходили; дівчина теж рвала собі боки й двиготіла перед ними своїми понад міру, майже хворобливо опуклими наростами сала, що якось кумедно-спокусливо випиналися з-під її занадто вузького непристойного вбрання. Нараз регіт затих; Мукетта розказала Мае, що Флеранса, ота сама дебела Флеранса, більше не прийде на роботу: її знайшли вранці мертвою на ліжку; одні казали, що їй серце розірвалося, а інші запевняли, що тому винен літр ялівцевої горілки, яку вона буцімто духом хильнула. Мае засмутився: ото новий клопіт – втеряв одну з своїх відкатниць, і нікого немає замість неї! Вони працювали артіллю, їх було четверо вибійників: він, Захарі, Левак та Шаваль; і тепер за відкатницю залишалася сама лише Катріна, – звісно, робота підупаде. Раптом він скрикнув:

      – Стривай! А де той чоловік, що питав допіру роботи?

      Саме на цю мить Дансар проходив повз барак. Мае розповів йому все і попрохав дозволу взяти нового робітника, особливо натискаючи на те, що Компанія хоче замінити потроху відкатниць хлопцями, як це заведено вже в Анзені. Головний штейгер сперш усміхнувся, бо знав, що взагалі шахтарі не дуже вітали проект про заборону жінкам працювати під землею, – дбали-бо про те, щоб примістити своїх дочок, і дуже мало цікавилися питаннями моралі та гігієни. Нарешті після деякого вагання він згодився, але застеріг, що остаточний дозвіл залежатиме від інженера пана Негреля.

      – Еге! Шукай вітра в полі! Мабуть, той чолов’яга вже почимчикував далі, – зауважив Захарі.

      – Ні, – відповіла Катріна, – я бачила, як він зайшов погрітися до котельної.

      – То біжи швидше, ледащо! – скрикнув Мае.

      Дівчина швиденько побігла кликати нового робітника, а тим часом шахтарі, що грілися біля грубки, подалися до шахти й звільнили місце коло вогню новому гуртові. Не чекаючи на батька, Жанлен пішов по свою лампочку разом з Бебером, опецькуватим хлопчиськом, та з Лідією, щуплою десятилітньою дівчинкою. Голос Мукетти, що пішла попереду, долітав сюди з темних сходів; вона лаяла дітей паскудниками і хвалилася набити їм пики, якщо вони посміють її вщипнути.

      Етьєн дійсно затримався коло парових котлів і розбалакався з кочегаром, що порався біля печей. Аж зашпори заходили від думки, що незабаром доведеться знову рушати

Скачать книгу