Доки сонце зійде — роса очі виїсть - Марко Кропивницький

Скачать книгу

а к с и м. Ба ні, «є календар, а сонник, бо він вам і сон вгада - як ув око вліпе.

      Г о р н о в. Баки людям забива.

      М а к с и м. А й ні, не кажіть. Він вам і ружжо може замовить! Чи вірите, що раз як замовив мені оцю рушницю, так нічогісінько не вдієш, чвирк та й чвирк! Мусив вже йому постановить півкварти.

      Г о р н о в. І направив?

      М а к с и м. Ще й як направив!

      Г о р н о в. Майстер, значить, до усякого діла?

      М а к с и м. О, голова! Кажу вам, до усякого діла дотепний!

      Г о р н о в. Довго ще по селах отакі мудреці, як ваш писар, морочитимуть мирян.

      М а к с и м. Отже, ви не вірите?

      Г о р н о в. А звичайно, що не вірю.

      Б о р и с. Як тут чудово! Я б отак до самісінького світу просидів.

      Г о р н о в. Вигадай півтора людського! І що тут красотнього? Жаби квакають, від ставка мулом несе, під ногами вогко, аж джякотить, а нежитя такого тут здорового можна схопити.

      М а к с и м. Еге, що й тиждень, мовляв, не вичхається.

      Г о р н о в. А бісові комарі аж печуть.

      М а к с и м. А ви обкурюйте себе, отак навкруги пускайте дим, то та погань і не наблизиться, і втікатиме, як чорт від ладану.

      Б о р и с. Ти, Володя, не любиш поезії.

      Тиха украинская ночь,

      Прозрачно небо, звезды блещут;

      Своей дремоты превозмочь

      Не может воздух…

      Г о р н о в. Що ніч! День, по-моєму, кращий. Та тож куди не споглянеш, скрізь чарує і закохує тобі очі розкішна природа.

      М а к с и м. Все то від бога! А, конешно, день кращий.

      Г о р н о в. Станеш у обідню пору посеред поля: сонечко припіка, а над головою і навкруги спів і щебетання, виляскування, стогін і сміх. А ніби там сум і весілля побились об заклад і намагаються переважить одно другого. І бачиш ти, і чуєш, як кожна пташечка, кожна кузочка, навіть комашка маненька незрозумілою, але чарівною піснею хвалить божий мир, кохаючись у його теплі… Чи так, Максиме?

      М а к с и м. Це так, іменно, що так!

      Г о р н о в. Пора вже додому, бо я й справді скоро чхатиму.

      М а к с и м. А пора, пора, бо ніч, мовляв, не жде. А мені ще треба до світа вставати та за косу прийматись, там треба викосить осьмушку ячменю шинкареві.

      Б о р и с. За позику?

      М а к с и м. За процент, чотири карбованці позичив у нього восени, так це за процент.

      Б о р и с. Це здирство!

      Г о р н о в. Ні, це поезія! Поживеш на селі та й побачиш. Отоді-то вже запевне довідаєшся, що краще: чи ніч з жаб’ячим кваканням, чи…

      М а к с и м. Яка їм, мовляв, праця за батьківськими плечима?

      Б о р и с. А ви думаєте, що я цілий вік сидітиму та дивитимусь, як другі на мене роблять?

      М а к с и м. А чому б не сидіти?

      Б о р и с. Ні, це встид було б мені. Я, щоб ви знали, наважився спробувати усяку тяжку роботу задля того, щоб на власних плечах зважити усю ту вагу й працю, під котрою згинається наш хлібороб.

      М а к с и м. Далеко заїхали! Не силкуйтесь, шкода і заходу, не здолаєте.

      Б о р и с. Піймав не піймав, а погнаться можна.

      М а к с и м. Хіба! Воно, може, спершу і зцікавиться, а далі остогидне.

      Б о р и с. Побачимо!

      М а к с и м. І як то

Скачать книгу