Байки - Леонід Глібов

Скачать книгу

стьожечками приберуть;

      Нас на йордань зимою носять

      І на кутю на покуті кладуть.

      Ти через лад пишаєшся, Будяче;

      Гляди, базікання ледаче

      До лиха доведе…

      Он-он косар іде! —

      Будяк спесиво подивився,

      Ще більше розходився:

      — Косар?! Нехай лиш вражий біс

      Поткне свій простий ніс,

      То й знатиме — варене чи печене,

      На те колючки є у мене! —

      Іде Косар і, може б, проминув,

      Будяк його колючками шпигнув.

      Розсердився козак — і замахнув косою…

      Пропала чвань з дурною головою!

      Василечки ростуть собі, цвітуть,

      Їх гріє сонечко, і вітрик їх гойдає,

      І нічка тихая росою умиває;

      Кругом, як рай: і бджілочки гудуть,

      І пташечки, радіючи, співають,

      Трудящу долю звеселяють,

      І всім дарма,

      Що Будяка на пригорку нема.

      Давно на світі ходить рада,

      Що гріх пишатися і других зневажать,

      А треба пам’ятать:

      Хто вище злізе, дужче пада.

      1891

      Вареники

      Веселий господар Дем’ян

      Любив гостей на бесіду скликати.

      Він був багатший від усіх селян,

      Всього доволі мав, було чим шанувати.

      Вподобався йому найбільше Клим,

      Земляк хороший, що й казати,

      На все умів розумну раду дати,

      Усі дружили з ним.

      Прийшов він раз обідать до Дем’яна,

      А у Дем’яна страва добрая була:

      І маслечко, і сало, і сметана, —

      Гаразд, як кажуть, піч варила і пекла.

      Поставили на стіл вареників макітру

      І пляшку — свашку всіх мирян.

      — А нум, мірошнику, молоть без вітру, —

      Сказав, шуткуючи, Дем’ян. —

      Попереду підмажемо колеса,

      Щоб млин не торохтів

      І шестірня довготелеса

      Не дряпала боків. —

      Всесвітня свашка поклонилась,

      І чарочка перчівочки вродилась.

      — Ну, по сій мові, — каже Клим, —

      Дай, боже, здрастувать усім! —

      І прийнялись мірошники молоти:

      Дем’ян кладе, а Клим товче;

      Від дружної роботи

      Аж маслечко по бороді тече.

      — Ох, важко! — Клим сказав. — Перемололи дуже,

      Не лізе більше, кіш малий…

      — Ану, — озвавсь Дем’ян, — потіш мене, мій друже!

      Ось глянь, вареничок бокастенький який…

      — Хіба один… — промовив Клим ліниво,

      Посилкувався і змолов.

      — От бач, один проліз щасливо —

      Ну, ще! — Дем’ян благає знов.

      — Ой, схаменися, друже милий! —

      Аж стогне Клим. — Немає сили,

      Я намоловся досхочу…

      Не силуй, братику, бо утечу!

      — Нехай наш ворог утікає! —

      Дем’ян товче своє. —

      Он на весіллі тісно як буває,

      А прийде старшина — і місто є…

      Щоб вовка ми у лісі не боялись —

      Голубчику,

Скачать книгу