ТОП просматриваемых книг сайта:
Сині етюди. Хвильовий Микола
Читать онлайн.Название Сині етюди
Год выпуска 0
isbn
Автор произведения Хвильовий Микола
Жанр Зарубежная классика
Издательство Public Domain
Плакати! Плакати! Плакати!
Нiмцi, поляки, петлюрiвцi – ще, ще, ще…
Колчак. Юденiч. Денiкiн – ще, ще, ще…
Плакати! Плакати! Плакати!
Мiсяць, два, три, шiсть, двадцять… ще, ще, ще…
Гу-у! Гу-у!
Бах! Бах!
Мчались мiсяцi…
Минуло… я не знаю, скiльки минуло: може, це було вчора, може, позавчора, а може, промайнуло двiстi лiт?
Коли це було?.. А може, це васильковий сон?
– Не знаю!
I от – лiто, степове лiто. Це степи бiля Днiпра – недалеко Днiпро.
…Тепер ночi в лiтнiх степах.
Це так чудово, так каламутної
Знаєте? Сидиш у степу й думаєш про тирсу. Це так чудово: думати про тирсу, коли вона таємно шелестить, коли шелест зайчиком: плиг! плиг!
Це так чудово!
Ах, який мене жаль бере, що мої попередники змалювали вже степ уночi. А то б я його так замалював – їй-право!
…Я приїхав.
На третiй день одержую записку:
«Товарiщ, ви, кажется, прiєхалi єщо в пятнiцу. Предлагаю нємєдлєнно зарегiстрiроваться в ячєйкє».
Кажу:
– Секретар, мабуть, жоха, iз старих партiйцiв.
Товариш усмiхнувся:
– Тебе дивує записка? «Это чепуха». От ти ще понюхаєш дискусiю. В печiнках менi сидить оця дискусiя.
Я зацiкавився.
– Що за дискусiя?
– Почекай, сам узнаєш.
I не сказав.
…Я пiшов.
– Де кiмната ком’ячейки?
– Он!
Входжу.
Дивлюсь – щось знайоме. Думаю, пригадую й раптом згадав: та це ж «кiт у чоботях».
Ото штука!
– Ви секретар ком’ячейки?
– Я…
– Вас, здається, товариш Жучок?
– Так.
– Ну, так ми з вами знайомi. Пам’ятаєте?..
Вона, звичайно, все пам’ятає, але вперше зареєструвала мiй партквиток, а потiм уже говорила.
…Ясно: минуло стiльки часу. Товариш Жучок дочитала – прочитала «Что такое коммунизм» (без автора)… Издание N-го боевого участка рабоче-крестьянской Красной Армии. I тiльки.
А iнше так просто: ходить «кiт у чоботях» по бур’янах революцiї i, може, й сам не знає, що вiн секретар ком’ячейки, а потiм узнає й пише:
«Предлагаю нємєдлєнно зарегiстрiроваться…»
Одне слово, я, мабуть, i не здивувався, тим паче що минуло так багато часу, а «кiт у чоботях» i тодi вже був —
– «паходной Ленiн…»
I, треба щиро сказати, друге видання Ленiна – «Паходной Ленiн» – таке ж iнодi було суворе й жахне.
От малюнок:
Я завинив.
Товариш Жучок очi драконом:
– Товаришу! I вам не соромно?
– Дозвольте… я ж… їй-право… я ж…
Товариш Жучок очi драконом:
– Ваш партквиток!.. Давайте!
Вiддаю.
Пише:
«Товарiщ такой-то в таком-то мєсяцє пропустiл столько-то собранiй. Получiл виговор от секретаря ком’ячейкi с предупрєждєнiєм винєстi єго недiсцiплiнiрованность на обсуждєнiє обществен-ного мнєнiя партiї посредством партiйного суда на предмет перевода в кандiдати iлi окончательного iсключєнiя iз нашiх коммунiстiчєскiх рядов.
Подпiсь».
Точка.
Коротко.
Ясно.
I