LITMIR.BIZ

Скачать книгу

(на ньому куртка і штани з телячої шкури, на ногах постоли, сорочка обмочена в дьоготь; при боці шабля, в руках мушкет). Сава тут?

      Чалий. Тут! Все знаю, брате, я і стою, як лев, прикований на ланцюзі; безсилля гнітить душу, а злість і помста палять серце!

      Гнат. І злість, і помсту ми зараз вдовольним! От слухай. Як тільки запалили смоляні бочки і почали згнущатись над людьми волохи, ми в мить одну усі бочки киреями накрили, і вони погасли. На дворі темно стало так, мов хусткою всім очі зав'язало. Волохи очмаріли і всі стояли нерухомо; а ми тим часом коням їх, що у конов'язі стояли, розпорювали животи. Не вспіли ще до розуму прийти волохи, як крикнули страшенно ми: "Сава Чалий!" Волохи кинулись тоді до коней. Ми плюнули їм в вічі з десяти мушкетів і понеслись на своїх конях в степ!

      Чалий. Орле мій, брате мій. (Обніма Гната.)

      Гнат. Тепер же от що: тікайте всі до хат своїх.

      Всі. Ведіть нас на волохів!

      Чалий. Ідіть, привчайтесь слухать!

      Виходять.

      Медвідь (на виході). Ой горить душа! (Вийшов.)

      Грива. Ех, жаль, що тут немає хоч поганенької якої шкапи, вже б я від вас теж не відстав, а коса у мене добра й довга. (Вийшов.)

      Ява Х

      Сава і Гнат.

      Гнат. Коли погоня буде, вони розділяться на три шматки. Своїх поставив я в засаду. Ми кинемось на них з обох боків і ззаду, пальнувши перше із мушкетів; прочистимо ряди шаблями, а потім всі урозтіч!

      Чалий. А коні наші де?

      Гнат. Тут, біля дуба, у яру.

      Вбіга Медвідь.

      Медвідь. Летять волохи мов скажені, і шлях освічують верхові смоляними лихтарями.

      Гнат. Від такого світла далеко не побачиш! Ходім! Поки вони піднімуться на гору, ми яром будем біля наших!

      Чалий. О, коли б я мав тепер сто рук і в кожній зміг тримати десять шабель, щоб заплатить гордині і покарать її пиху, то і тоді б, здається, ще не вдовольнивсь. Ну, брате, або дома не бути, або слави добути!

      Завіса.

      Дія друга

      Палац. По підняттю завіси на сцені пусто.

      Ява І

      Входить Шмигельський, за ним Жезніцький.

      Жезніцький. Ха! То пану так здається; я ж запевняю, що новий цей ватажок єсть справжній Сава Чалий.

      Шмигельський. Пан Жезніцький готов всім посполитим дать одно ім'я "Сава Чалий" і разом всіх на палю посадить!

      Жезніцький. Пан Ян щось проти мене має, бо скілько раз траплялось, що пан мені все робить і говорить навпаки!

      Шмигельський. Не по душі мені кривава праця! А пан Чеслав купається щодня в хлопській крові і кожний день шукає нових жертв тілько для того, щоб вдовольнить свою жадобу крові.

      Жезніцький. Помилка то велика! Я хлопів непокірних на користь краєві караю… Важкий це обов'язок, правда; тим більша честь тому, хто його виповняє.

      Шмигельський. Честь?! Фі! Мучить безоружних хлопів, втинать їм голови, садить на палю - це не шляхетське діло, для того є волох, татарин, німець…

      Жезніцький. Я б пана Яна з охотою на палю посадив за такі речі.

      Шмигельський.

Скачать книгу