ТОП просматриваемых книг сайта:
Цифрова фортеця. Дэн Браун
Читать онлайн.Название Цифрова фортеця
Год выпуска 1998
isbn 978-966-14-6973-9,978-966-14-1037-3
Автор произведения Дэн Браун
Жанр Триллеры
Издательство ДП с иностранными инвестициями ""Книжный Клуб ""Клуб Семейного Досуга""
Стретмор розсміявся.
– Хитра задумка, за винятком одного. Він не користувався жодною зі своїх звичних домашніх чи бізнесових інтернет-адрес. Танкадо заходив до університету Дошиша й користувався їхнім базовим комп’ютером. Вочевидь, він мав там адресу, і саме завдяки цьому йому й вдавалося тримати все в секреті. Ця адреса – дуже добре захована, і я надибав на неї абсолютно випадково. – Стретмор на мить замовк. – Тому… якщо Танкадо хотів, щоб ми виявили його пошту, то чому ж він тоді користувався секретною адресою?
Сюзанна замислилася над цим запитанням.
– А може, він користувався секретною адресою, щоб ви не здогадалися про його трюк? Може, Танкадо навмисне заховав свою адресу саме таким чином, щоб ви, наштовхнувшись на неї, подумали, що вам поталанило. І це додає довіри його фальшивим і-мейлам.
Стретмор хихотнув.
– Вам слід було оперативником працювати. Гарна ідея. Та, на жаль, на кожен лист, що його надіслав Танкадо, приходила відповідь. Танкадо писав, а його напарник – відповідав.
Сюзанна спохмурніла.
– Досить переконливо. Отже, ви стверджуєте, що Північна Дакота – це реальна людина.
– Боюся, що так. І ми маємо цю людину знайти. Причому – тихо, без шуму й пилу. Якщо напарник Танкадо запідозрить, що ми йдемо по його сліду, нам – гаплик.
Тепер Сюзанна остаточно збагнула, навіщо Стретмор її викликав.
– Дозвольте висловити здогадку, – сказала вона. – Ви хочете, щоб я рознюхала захищену базу даних на ARA й виявила справжню особу Північної Дакоти?
Стретмор стримано всміхнувся.
– Міс Флетчер, ви читаєте мої думки.
Коли йшлося про детальний і ретельний пошук в Інтернеті, ідеальною людиною для виконання цього завдання була Сюзанна Флетчер. Рік тому одному з високопосадовців Білого дому почали надходити погрози електронною поштою з якоїсь анонімної адреси. АНБ попросили знайти цього добродія. Хоча Агентство національної безпеки було досить впливовою організацією й могло вимагати в транзитної компанії розкрити справжнє ім’я користувача, воно вирішило застосувати тонший метод – метод слідопита.
Сюзанна створила тоді маяк-покажчик, замаскований під електронне повідомлення, який можна було послати на фальшиву адресу конкретного користувача, а транзитна компанія, дотримуючись умов контракту, пересилала його на справжню адресу цього ж користувача. Опинившись там, ця програма фіксувала інтернет-координати реальної адреси й пересилала їх назад до АНБ. А потім самознищувалася й безслідно зникала. Після створення цієї програми анонімні дописувачі перетворилися на обридливих мух. Принаймні для АНБ.
– Ви зможете його знайти? – спитав Стретмор.
– Аякже. А чому ви так довго мене не викликали?
– Ну, взагалі-то… – нахмурився бос. – Спочатку я й не думав до вас звертатися. Бо не хотів, щоб про цю справу знав хтось іще, окрім мене. Я спробував сам послати одного з ваших «слідопитів», але ви написали цю бісову штуку однією з отих нових гібридних мов;