LITMIR.BIZ

Скачать книгу

Трент припинить патякати по телефону, передайте йому, що я внизу.

      Швидкою ходою він вийшов через аварійний вихід. Інстинктивно хотілося сісти в машину й покинути Трента ловити ґав, але Майкл відчував, що з цим типом не варто вимахуватися. Навіть якби Ґрір не викликав його, Майкл був не такий дурний, щоб нажити ворога в особі добре вдягненого козла з ДжБР.

      – Де пожежа? – спитав Лео.

      Він стояв на горішньому сходовому майданчику й курив сигарету.

      – Дай закурити, – попросив Майкл.

      – Я думав, ти покинув.

      – Ти мені що, мати? – Майкл сягнув у нагрудну кишеню Лео й витяг звідти сигарети.

      Лео клацнув запальничкою, і Майкл глибоко затягнувся. Вони були на гаражному рівні будівлі, де сморід автомобільних вихлопів і гуми заповнював собою все. Але сигаретний дим обпалив Майклу ніздрі й перебив смердоту.

      – Ну? – почав Лео. – Де паразит?

      Майкл видихнув струмінь диму, відчуваючи заспокійливу дію нікотину.

      – Нагорі з Пітом.

      Лео насупився. Піт навіки заборонив йому переступати поріг моргу після недоречного (як і слід було очікувати) жарту.

      – А я в архів спускався.

      Майкл примружився, щоб дим не потрапив у очі.

      – І?

      – Справу Вілла Трента засекречено.

      – Аж так?

      Лео кивнув.

      – Чого б це чиюсь справу засекречували?

      – А я знаю?

      Хвилину вони мовчки курили, кожен заглиблений у свої роздуми. Майкл опустив погляд на долівку, всіяну недопалками. У відділку існувала сувора заборона куріння, але не дозволяти цілій тусовці поліцаїв щось робити було так само марно, як забороняти мавпі жбурлятися какашками.

      – Навіщо Ґрір його викликав? Тобто конкретно його? Цю групу ЗРЗ, чорти його знають, що воно таке? – спитав Майкл.

      – Ґрір його не викликав. – Лео звів брови, наче втішався тим, що володіє таємницею. – Коли Ґрір прийшов на роботу, Трент уже сидів у нього в кабінеті.

      Майкл відчув, як удвічі швидше застукотіло в грудях серце. Нікотин подіяв, у голові трохи запаморочилося.

      – Так справи не роблять. Слідчі не можуть просто прийти й забрати справу. Їх треба викликати.

      – Учора ввечері в мене склалося таке враження, що Ґрір таки збирався його запросити. То яка різниця, сам він прийшов чи його покликали? Не заморочуйся.

      Попри невміння Лео поводитися в товаристві, він мав у поліції чимало знайомих. Налагодження зв’язків для нього стало справжнім мистецтвом. У більшості випадків Лео міг накопати бруду на кого завгодно.

      – Ти можеш про нього щось розвідати?

      Лео знизав плечима, примружуючи око від диму сигарети.

      – Шерон у диспетчерській знає хлопця, який зустрічався з дівчиною, з якою він працював.

      – Господи! – просичав Майкл. – А далі ти скажеш мені, що у тебе є друг, який знає людину, у якої є друг, у якого…

      – То ти слухатимеш чи ні?

      Майкл замовк на півслові.

      – Валяй.

      Лео

Скачать книгу