Сонячний Птах - Уилбур Смит

Скачать книгу

які мали стосунок до нашої загубленої цивілізації, від великої маси традиційного печерного мистецтва. Тут могло бути застосоване лише спеціальне вміння Саллі, мій фотоапарат міг лише зафіксовувати плутанину, зображену на скелях, тоді як вона мала терпляче й з великими труднощами вихоплювати звідти окрему постать або окрему групу, що становили особливий інтерес і були майже повністю стерті, відтворювати їх і переносити на рулони вощаного паперу.

      Проте ми ніяк не могли розпочати таку роботу негайно. Саллі і я провели решту дня, повзаючи попід задньою стіною, видивляючись та обмацуючи й раз у раз скрикуючи від подиву й захвату.

      Коли того вечора ми повернулися до табору, ми були геть виснажені фізично й емоційно. Пітер Ларкін одержав повідомлення для нас від Лорена.

      – Він бажає вам усіляких успіхів і повідомляє, що один із гелікоптерів, які розшукують нафту, літатиме у вашій місцевості протягом кількох наступних днів. Чи потребуєте ви чогось і якщо так, то передайте мені список. Вони скинуть вам усе необхідне.

      Наступні дні були найщасливішими в моєму житті. Гелікоптер із емблемою «Стервесант-ойл» на фюзеляжі прилетів до нас, як і пообіцяв Лорен. Він доставив нам повний вантаж найнеобхіднішого, делікатеси, ще один намет, розкладні стільці, теодоліт для спостережень, гас для ламп, додатковий одяг для нас обох, додатковий папір, на якому Саллі могла б малювати, фотоплівку для мене й навіть кілька пляшок солодового віскі «Ґлен Ґрант», яке вважають найкращими ліками проти всіх людських хвороб. Записка від Лорена заохочувала мене робити все, що я робив, доти, доки я вважатиму за необхідне. Він обіцяв, що надаватиме мені повну допомогу, але я не повинен тримати його в невіданні протягом тривалого часу, бо він, мовляв, «помирає від цікавості».

      Я послав йому свою вдячність – плівку з наскельними малюнками, серед яких не було стародавніх, і кілька поліетиленових торбин зі зразками фарб із печерних малюнків для датування через аналіз вуглецю-14. І гелікоптер полетів геть, покинувши нас у нашій ідилії.

      Ми працювали щодня від раннього ранку до пізнього вечора, картографуючи печеру по горизонталі й по вертикалі, фотографуючи всі зображення на стінах і прив’язуючи їх до нашої первісної мапи. Саллі розривалася, допомагаючи мені й продовжуючи власну роботу з виокремлення стародавніх постатей. Ми працювали в цілковитій гармонії та взаєморозумінні, вряди-годи роблячи перерви, щоб з’їсти ланч на березі смарагдового басейну або поплавати вдвох голяка в його прохолодній прозорій воді, а іноді просто вилежуючись на скелях і розмовляючи.

      Спочатку наше проникнення в печеру серйозно вплинуло на екологію місцевої фауни, але, як ми й сподівалися, вони швидко пристосувалися. Через кілька днів птахи знову падали вниз крізь отвір у даху печери, щоб попити води та скупатися у басейні. Незабаром вони вже не звертали на нас найменшої уваги, з оглушливими криками та базіканням розбризкуючи навкруги воду, а ми припиняли свою роботу, щоб помилуватися ними.

      Навіть мавпи, гнані спрагою,

Скачать книгу