LITMIR.BIZ

      Олександр Палій підкреслює: «Це була абсолютно залежна територія. І з 1277-го, і по початок XVIII століття (практично п’ятсот років) Московія платила данину спочатку Орді, потім тим територіям, які вважалися наступниками Орди (Казанському ханству, потім Кримському ханству). Тому що ця роль Батиєвих нащадків визнавалася Москвою. Мовляв, Батий і його нащадки мали право брати данину з Московії. Ця історія тягнулась аж до проголошення Російської імперії, аж до 1721 року».

      Натомість одна з перших згадок про московитів і татар іще в давнину зазнала редагування. Літописи цензурувалися: «Є дуже цікава історія про те, як були вперше в історії згадані москвичі. Історики знайшли літопис, в якому було закреслено “москвичі побігоша”, тобто “москвичі побігли”. Це була згадка від 1237 року про те, як москвичі не змогли втримати нападу монголо-татар і побігли. Підтерли цю згадочку про москвичів, і пізніше лишилось, що москвичі обдивилися навколо і не побігли, а просто обдивилися навколо», – Олександр Палій.

      За одного з наступників Івана Третього, Василія Третього, шлюб його попередника з родичкою візантійського імператора набуває нового сенсу. Починають витворюватися історичні міфи, які побутуватимуть століттями.

      «Московські тоді ще володарі гарячково намагалися шукати якихось історичних коренів для своєї держави. Таким корінням для них була Русь, у першу чергу, але для частини з них і цього було замало. Вони хотіли показати ще глибше свою історію і показати себе спадкоємцями Давнього Риму. Москва бачила себе прямим продовжувачем Римської імперії, яка нібито перекинулася потім на Візантію, Константинополь, і спадкоємцем після падіння Константинополя», – Володимир В’ятрович.

      Насправді месіанська ідея Москви як Третього Риму викристалізувалася вже в XIX столітті. Проте добрий ґрунт для неї російські історики знайшли на початку XVI століття – у посланнях псковського ченця Філофея князю Василію Третьому. Самозвана Московська церква дуже посприяла створенню псевдоісторії.