LITMIR.BIZ

      Квітень 1709-го. Кошовий отаман Запорозької Січі Кость Гордієнко пише шведському королю, повідомляючи про готовність усіх запорожців допомогти раніше ненависному їм Мазепі і спільно діяти проти, дослівно, «зло мислячої Москви». У табір шведів вирушають до п’яти тисяч запорожців, дорогою до них приєднуються козаки з Полтави та Правобережжя і навіть посполиті. Розлючений Петро відправляє частину свого війська на Запоріжжя. У травні 1709-го Січ повторює долю Батурина: укріплення на Дніпрі спалено, тисячі козаків убито. Не жаліли не тільки живих – понищили і могили запорожців.

      Ще один російський історичний міф твердить: за Мазепою до шведів пішла лише незначна частина козацтва. Насправді головна причина невеликої кількості українських вояків у таборі гетьмана – задіяність значних сил козаків у Північній війні в різних регіонах. А також нерішучість Мазепи, який, схоже, до останнього боявся розірвати стосунки з Петром і свій перехід до шведів підготувати не встиг.

      Гетьман Мазепа відмовив царівні Софії у військовій допомозі для перевороту, чим сприяв приходу до влади в Москві Петра Першого. Зачарований цим та інтелігентністю Мазепи, Петро повернув Україні широку автономію. Гетьман скористався новими правами для реформ. Дуже цікавою була, наприклад, податкова система Мазепи – так звані оренди замість загального податку. Активно працювали митниці.

      Тетяна Таїрова-Яковлева пише: «Був збір з імпорту – індукта. Ексакція – збір у військову казну за експорт, накладався у тому числі і на російські товари. Митниця на кордоні України і Росії проіснувала до 50-х років XVІІІ століття».