LITMIR.BIZ

Скачать книгу

      Шершень – це образ людей, які живуть крадіжкою чужого й родились тільки на те, щоб їсти, пити тощо. А Бджола – це герб мудрої людини, яка трудиться в сродному ділі. Чимало Шершнів нерозумно говорять: «Для чого, наприклад, ось цей студент учився, а нічого не має?» Навіщо, мовляв, учитись, коли не матимеш достатку?… І не міркують про слова Сирахові: «Веселість серця – життя людині»,[24] і не розуміють, що сродне діло є для неї найсолодший бенкет. Погляньте на правління блаженної Натури й повчітеся. Спитайте вашого хорта: коли він веселіший? – Тоді, – відповість він вам, – коли полюю на зайця. Коли смачніший заєць? – Тоді, – відповість мисливець, – коли я полюю. Погляньте на кота, що сидить перед вами. Коли він бадьоріший? Тоді, коли цілу ніч бродить або сидить біля норища, хоч, упіймавши мишу, і не їсть її. Замкни в достатку бджолу, хіба вона не помре з нудьги в той час, коли їй можна літати на цвітоносних луках? Що гірше, як купатися в достатку й смертельно мучитись без сродної справи? Нема гіршої муки, як хворіти думками; а думки хворіють, коли позбавити їх сродної справи. І нема більшої радості, як жити по натурі. Солодкі будуть і тілесна праця, і терпіння тіла, і навіть сама смерть, коли душа, володарка твоя, втішається сродним ділом. Як не жити так, тоді краще вмерти. Старий Катон[25] чим був мудрий і щасливий? Не статком, не чином, а тим, що йшов услід за натурою, як видно з Ціцеронової[26] книжечки «Про старість». Одна природа є наймило сердніша мати й наймудріша провідниця. Ця спасенна будівниця неситому дає багато, а тому, хто вдовольняється малим, – мало.

      Треба тільки розкусити, що означає жити по натурі? […] Епікур[27] сказав про це так: «Спасибі блаженній натурі за те, що потрібне зробила неважким, а важке непотрібним»[28] […]

      Байка 28

      Олениця і Кабан

      У польських та угорських горах Олениця вздріла якось свійського Кабана.

      – Доброго вам здоров’я, пане Кабане, – стала вітатись вона. – Рада, що вас…

      – Що ж це ти, негіднице, така непоштива? – скрикнув, надувшись, Кабан. – Як ти смієш називати мене кабаном? Хіба ти не знаєш, що я возведений у барани, маю на це патент, і що мій рід походить від найшляхетніших бобрів, а замість опанчі ношу на людях, як мені й належить, здерту з вівці шкуру?

      – Даруйте мені, вельможний пане, – сказала Олениця, – я про це не знала. Ми, прості, судимо не по одежі та словах, а по ділах. А ви ж так само, як і колись було, риєте землю й ламаєте тини. Дай же вам Боже і конем стати.

      Не можна надивуватися тим дурням, що зневажили й потоптали найкращий і безцінний бісер чесноти тільки заради того, щоб продертися в чин, зовсім їм не властивий. Який їм змій нашептав на вухо, що ім’я й одежа змінять їхнє єство, а не чесне, гідне чину життя? Оце вже справжні Езопові граки, що вбрались у чуже пір’я![29] Зшита з таких спільнота подібна до корабля, в якому їхали морем одягнені в людську одежу мавпи, але жодна з них правити не вміла. Коли хто має просвіщенне око, як же багато він бачить цих ослів, одягнених

Скачать книгу