LITMIR.BIZ

Скачать книгу

адресу Іски Пеллер у Сіднеї.

      – Бачу, пошуковець тобі припав до смаку, – зазначив він.

      – Еге ж, – зізналася вона. – Наче політ на старому бомбардувальнику. Трохи заіржавілий, заводиться повільно, але якщо вже здійнявся у небо… Святий Боже! То як тобі доробок?

      Харрі на мить замислився.

      – Ти спромоглася дізнатися, – сказав він, – що зникла безвісти жінка й та, яка, вочевидь, не мала стосунку до справи, були одночасно в однім місці. Нічого надзвичайного. Але ти виявила, що разом з ними була одна з жертв – Шарлотта Лолле. Що дві останні – Боргні Стем-Мюре та Маріт Ульсен – перебували дуже близько до Устаусета. Отже…

      – Отже?…

      – Мої вітання. Ти виконала свою частину угоди. Стосовно моєї…

      – Не розганяйся й зітри глузливу посмішку з обличчя, я ж тебе знаю. Я зовсім не те мала на увазі, я ж не сповна розуму, хіба ти ще не второпав?

      У слухавці почулися гудки.

      Розділ 23

      Пасажир

      Вона їхала в автобусі сама. Стіне притулилася чолом до скла, але не з метою милуватися власним відображенням. Вона не зводила очей з порожньої чорної як ніч зупинки. Вона сподівалася, що у автобус зайде хтось іще. Сподівалась, що більше ніхто не зайде.

      Тоді він сидів біля вікна в Краббе, перед ним стояло пиво, й він дивився на неї не ворушачись. Плетена шапочка, біляве волосся й навіжені сині очі. Його очі глузували з неї, щипали її, благали, кричали її ім’я. Врешті, вона сказала Матильді, що хоче додому. Але Матильда щойно розбалакалась з якимось американським нафтовиком і хотіла лишитись. Тому Стіне, схопивши пальто, добігла до автостанції й сіла в автобус до Воланна.

      Вона дивилася на червоні цифри на табло над головою водія. Сподівалася, що за мить двері зачиняться й вони поїдуть. Лишилася хвилина.

      – Слухай-но, Стіне, – мовив він, – як на мене, ти уникаєш мого товариства.

      – Ой, привіт, Еліасе, – сказала вона, не відводячи погляду від асфальту, що змокав під дощем. Навіщо вона залізла так далеко в глиб автобуса, так далеко від водія?

      – Слухай-но, тобі не варто отак самотній гуляти ночами.

      – Невже? – пробурмотіла вона, сподіваючись, що з’явиться хоча б хтось.

      – Хіба ти газет не читаєш? Про тих двох дівчат в Осло. Та ще й ця, як її там, депутатка з парламенту. Як її звали?

      – Гадки не маю, – відповіла Стіне, відчуваючи, як шалено калатає серце.

      – Маріт Ульсен, – мовив він. – З Робітничої партії. А двох інших звали Боргні та Шарлотта. Певна, що не пригадуєш цих імен, Стіне?

      – Я не читаю газет, – відповіла на те Стіне. Але ж має зайти хоч хто-небудь!

      – Усі троє були чудові дівчата, – додав він.

      – Отже, ти чудово з ними знався, – мовила Стіне, враз пожалкувавши про глузливий тон у голосі. Це через страх.

      – Певна річ, не надто добре, – зізнався Еліас. – Але перше враження було гарне. Знаєш, я з тих, для кого багато важить перше враження.

      Вона пильно дивилася на руку, яку він обережно поклав їй на коліно.

      – Слухай, – сказала вона і зрозуміла, що навіть

Скачать книгу