LITMIR.BIZ

Скачать книгу

      – Себто «мені так само приємно тебе бачити», а не «так само маєш страшніший вигляд»?

      Харрі посміхнувся:

      – Вгадала.

      Він роззирнувся. Решта пацієнтів сиділи, чи то вглядаючись у вікно, чи не зводячи очей зі схрещених рук, або просто уп’явшись поглядом у стіну. Не скидалося, щоб вони з Катриною когось зацікавили.

      Харрі розповів про те, що трапилось, відколи вони востаннє бачились. Що Ракель та Олег поїхали за кордон невідь-куди. Про Гонконг. Що батько нездужає. Про справу, якою займається. Вона засміялася, коли він застеріг, щоб вона нікому про це не розповідала.

      – Що таке? – спитав Харрі.

      – Правду кажучи, мене тут прагнуть здихатися, вважаючи, що я здорова й лише займаю чуже місце. Але мені подобається це місце. Годують кепсько, але тут безпечно. У мене є телевізор, і я можу приходити й іти, коли заманеться. Може, повернуся додому за місяць-два, хтозна.

      – Хтозна?

      – Авжеж. Божевілля приходить і проходить. Тобі щось потрібно?

      – А чого б тобі хотілось?

      Вона довго дивилася на нього, перш ніж відповіла:

      – Окрім бажання, щоб ти палко запрагнув мене трахнути, я б воліла тобі допомогти.

      – Саме цього я й хочу.

      – Що – трахнути?

      – Щоб ти мені допомогла.

      – Дідько. То пусте. То в чому річ?

      – Маєте тут комп’ютер із доступом до Інтернету?

      – Маємо спільний комп’ютер у спільній вітальні, але він не підключений до Інтернету. Вони не ризикують. Отож ним послуговуються лише для того, щоб розкладати пасьянс. Але у моїй палаті є власний комп’ютер.

      – Скористайся спільним. – Харрі добув з кишені USBмодем і перекинув через стіл. – Це «мобільний офіс», так його назвали у крамниці. Треба лише встромити…

      – …в один з роз’ємів для USB, – сказала Катрина, узявши модем і сховавши його у кишеню. – А хто платитиме абонентську плату?

      – Я, себто Хаген.

      – Ох і побавлюся я сьогодні у Мережі. Чи є якісь гарячі порносайти, про які мені варто знати?

      – Можливо. – Харрі підсунув течку. – Тут рапорти. Три вбивства, три імені. Хочу, щоб ти зробила те ж саме, що й у «справі Сніговика». Знайшла зв’язок, який ми не завважили. Чи ти чула щось про цю справу?

      – Так, – мовила Катрина, не глянувши на течку. – Вони всі жінки. Ось тобі й зв’язок.

      – Ти читаєш газети…

      – Інколи. А чому ти гадаєш, що це не просто випадкові жертви?

      – Я нічого не гадаю. Я шукаю.

      – Але гадки не маєш, що саме?

      – Саме так.

      – Одначе ти певен, що злочинець у випадку з Маріт Ульсен той самий, що й убивця решти двох? Як я розумію, спосіб убивства геть інший.

      Харрі посміхнувся: Катрина приховує, але вона завжди дуже пильно стежить за всіма подробицями, які є в газетах.

      – Ні, Катрино, я не впевнений. Але як я зрозумів, ти дотримуєшся тієї ж думки, що й я.

      – Певна річ. Ми ж із тобою обоє рябоє, чи ти забув?

      Вона засміялася і враз стала

Скачать книгу