Скачать книгу

згодиться, я, звісно, не заперечуватиму, – силкувалася вона видатися стриманою, але радість аж співала в її голосі.

      – Хаген не заперечує, – відповів чоловік, що стояв навскіс в одвірку, прихилившись до нього головою й заклавши за неї руку. – Отже, нас лише троє – ти, Гольм та я. Й те, над чим ми працюємо, – цілком таємне. Розпочнемо завтра, збираємось о сьомій у моєму кабінеті.

      – Е-е-е… о сьомій?

      – О сьомій. Нуль-сім-нуль-нуль.

      – Добре. Який кабінет?

      Чоловік, посміхнувшись, пояснив, який саме.

      Вона глянула на нього з недовірою.

      – Наша штаб-квартира… у в’язниці?

      Діагональ випросталась в одвірку.

      – Підготуйся. Питання є?

      Питань Кая мала без ліку, але Харрі Холе вже щез.

Тепер цей сон приходить до мене й удень. Десь удалині я досі можу розчути, як оркестр грає «Love hurts» [37]. Я бачу, як кілька хлопців, підійшовши, оточили нас, але вони не втручаються. Добре. Бо я саме дивлюся на неї. Поглянь, що ти накоїла, намагаюся промовити я. Поглянь на нього, невже ти досі потребуєш його? Боже, як же я ненавиджу її, так і кортить вийняти ножа з рота й встромити його в неї, розпороти шкіру, побачити, як з неї юшить кров, виповзають кишки, брехня, глупство, її ідіотська пиха. Хтось же має показати їй, яка вона бридка усередині.

      Дивився прес-конференцію по телевізору. Телепні й нездари! Жодних слідів, жодних підозрюваних! Перші сорок вісім годин – золотий час, вони вже спливають, покваптеся, ну ж бо! Чого хочете від мене? Щоб я написав це на стіні кров’ю?

      Це ви, а не я, робите все, щоб убивства тривали.

      Листа дописано.

      Покваптесь.

      Розділ 15

      Стробоскопічне світло

      Стіне дивилася на хлопця, який щойно до неї забалакав. Борода, біляве волосся, плетена шапочка. У приміщенні. До того ж на ньому тепла шапочка, що закриває вуха. Навіжений сноубордист? Придивившись пильніше, Стіне зауважила, що то не парубок, а чоловік. Десь за тридцять. Принаймні на засмаглій шкірі були білі зморшки.

      – То й що? – відповіла вона, намагаючись перекричати музику, що гриміла у приміщенні в Краббе. Нещодавно відкритий клуб голосно заявив, що відтепер – це нове місце для молодих і найсучасніших музикантів, кіномитців та письменників зі Ставангера, котрих насправді чимало у цьому поведеному на бізнесі місті, що рахує нафтові долари. Збіговисько ще не вирішило, чи заслуговує Краббе їхньої прихильності. Й Стіне не вирішила, чи вартий її прихильності цей парубок, чи то пак чоловік.

      – Я лише гадаю, що тобі треба вислухати те, що я розповім, – мовив він, упевнено посміхнувся їй своїми блакитними, як на неї, надто яскравими очима. Чи, може, це тут таке освітлення. Стробоскопічне світло? Супер? Видно буде. Він крутив у руці келих з-під пива, обіпершись на барну стійку так, що їй довелося б нахилятися, щоб розчути, що він розповідатиме, – але дзузьки! Одягнений у товсту дуту куртку, але під недолугою шапочкою не видно й краплини поту. Може, це якась модна шапочка? – Бо мало з тих, що, об’їхавши на мотоциклі всі райони дельти Іраваді

Скачать книгу


<p>37</p>

[37] «Кохання ранить» (англ.) – пісня, яка стала хітом у виконанні гурту «Назарет».