ТОП просматриваемых книг сайта:
Спаситель. Ю Несбьо
Читать онлайн.Название Спаситель
Год выпуска 2005
isbn 978-966-03-7036-4
Автор произведения Ю Несбьо
Серия Інспектор Харрі Холе
Останнім реченням Теа знехтувала.
– Рікард десь чув, що той з вас, хто обійме посаду управителя, стане наступним командувачем.
– Командувачем? – Юн тихо розреготався. – Це взагалі мені ні до чого.
– Не кажи дурниць, Юне.
– Я й не кажу, Теа. Ми з тобою набагато важливіші. Скажу, що я не жадаю посади управителя, й ми повідомимо всім про заручини. Я можу опікуватися іншим. Економістів Армія теж потребує.
– Ні, Юне, – злякано заперечила вона. – Ти найкращий і маєш працювати на тій посаді, де з тебе буде найбільше користі. Рікард мені брат, але йому бракує… твоєї метикуватості. З оголошенням про заручини можна наразі не поспішати.
Юн знизав плечима.
Теа поглянула на годинник:
– Сьогодні маєш піти до півночі. Бо Емма вчора у ліфті казала, що занепокоїлась, почувши, як у мене серед ночі гримнули двері.
Юн опустив ноги додолу.
– Не розумію, як тільки ми можемо тут мешкати.
Вона докірливо глянула на нього:
– Тут ми принаймні дбаємо одне про одного.
– Еге ж, – зітхнув Юн. – Дбаємо. Тоді добраніч.
Вона присунулась до нього. Запустила руку під сорочку, й він здивовано відчув, що рука у неї упріла, ніби вона щойно розтиснула кулак. Вона припала до нього. Її дихання стало частішим.
– Теа, ми не маємо…
Вона завмерла, потім, зітхнувши, прибрала руку.
Він був спантеличений. Дотепер Теа не намагалася торкнутися його, ба навіть ніби побоювалася трішки фізичного контакту. Й він цінував у ній таку сором’язливість. Вона наче заспокоїлась, коли після першого побачення він сказав їй, що у статуті зазначено: «Армія спасіння вважає утримання до шлюбу християнським взірцем». Попри те, що дехто вважав, що слово «взірець» та «припис», яке у статуті вживають у стосунку до тютюну та алкоголю, все ж таки нерівнозначні, він не вважав за потрібне через такі тонкощі порушувати дану Богові обітницю.
Він обійняв її, підвівся, вийшов у туалет. Замкнувся, відкрив кран з водою. Підставив руки під цівку, дивлячись у люстерко, де відбивалося обличчя чоловіка, який мав би бути щасливим. Треба зателефонувати Рагнхільд. Покласти цьому край. Юн глибоко вдихнув. Він дійсно щасливий. Просто деякі дні часом напруженіші за решту.
Він витерся й повернувся до Теа.
Приймальня у травмопункті на Стургата, 40, заллята різким білим світлом, у цей час доби, як і завжди, скидалася на людський звіринець. Якийсь наркоман тремтячи підвівся й пішов за двадцять хвилин по тому, як прийшов Харрі. Зазвичай вони й десяти хвилин висидіти були неспроможні. Харрі чудово їх розумів. Він досі відчував смак спиртного у роті; він розбудив старих його друзяк, що заворушилися й заметушилися на припоні всередині. Нога страшенно боліла. А відвідини контейнерного складу – утім, як і дев’яносто відсотків дій поліції, – були даремними. Гаразд, побачення з Бет Девіс відкладемо до наступного разу, пообіцяв він собі.
– Харрі Холе?
Харрі підвів голову