LITMIR.BIZ

Скачать книгу

шпигові. Відтоді як я зловжив даною мені владою, я перетворився на нікчемного шпига.

      Відтак він шанобливо вклонився і рушив до виходу.

      У дверях обернувся і, не підводячи погляду, сказав:

      – Пане мер, я виконуватиму свої обов’язки, поки мене не замінять.

      Жавер вийшов. Мадлен поринув у глибоку задуму, слухаючи, як стихають у коридорі тверді й упевнені кроки.

      Книга шоста

      Справа Шанмантьє

      1. Сестра Симпліція

      Незабаром після відвідин Жавера, десь ополудні, пан Мадлен, як і звичайно, прийшов провідати Фантіну.

      Перш ніж зайти до її палати, він покликав сестру Симпліцію.

      Лікарню обслуговували дві черниці: одну звали сестра Перпетуя, другу – сестра Симпліція.

      Тут важливо підкреслити одну річ. Усім було відомо, що сестра Симпліція жодного разу в своєму житті не сказала неправди. Кожна людина, нехай яка порядна й чесна, здатна на дрібну невинну брехню. Але сестра Симпліція вважала, що невинної брехні не існує в природі. Будь-яка неправда – це лик сатани. Так вона думала. Постригшись у черниці, вона свідомо взяла ім’я Симпліція. Адже свята Симпліція дала відтяти собі обидві руки, не бажаючи сказати неправду. Якби вона збрехала, що народилася в Сегесті, – це врятувало б її. Але праведниця була родом із Сіракуз – так вона й сказала.

      Сестра Симпліція вподобала Фантіну, певне, відчувши в ній приховану доброчесність, і взяла майже виключно на себе обов’язок доглядати її.

      Мадлен відвів сестру вбік і з дивними нотками в голосі, про що вона згадала пізніше, попросив її подбати про Фантіну.

      Потім Мадлен підійшов до хворої.

      Фантіна щодня чекала пана Мадлена, як чекають сонячний промінь. Вона казала сестрам: «Я тільки тоді й живу, коли приходить пан мер». У той день, побачивши Мадлена, вона відразу спитала:

      – А Козетта?

      Він усміхаючись відповів:

      – Скоро.

      Пан Мадлен був із Фантіною такий, як і завжди. Правда, на превелику радість хворої, він сидів біля неї цілу годину, а не півгодини, як звичайно. Він зробив тисячу розпоряджень, щоб хворій нічого не бракувало. Хтось помітив, як на мить його обличчя заволоклося тінню. Але це пояснювалося просто, бо знали, що лікар прошепотів йому на вухо: «Їй дуже погіршало».

      Потім Мадлен пішов до мерії, і службовець контори бачив, що він довго розглядав мапу доріг Франції, яка висіла у нього в кабінеті, а тоді записав на папірці якісь цифри.

      2. Проникливість дядечка Скофлера

      З мерії Мадлен попрямував на околицю міста до одного фламандця на прізвище Скофлер, який давав у найми коней і кабріолети.

      Коли з’явився мер, Скофлер саме лагодив збрую.

      – Хазяїне, у вас знайдеться добрий кінь? – запитав Мадлен.

      – Усі мої коні добрі, пане мер. Що, по-вашому, означає «добрий кінь»?

      – Такий, що за день пробіжить двадцять льє.

      – Двадцять льє! – вигукнув фламандець.

      – Так.

      – Запряжений у

Скачать книгу