LITMIR.BIZ

Скачать книгу

театр – це не задоволення. Якби він пішов, то себе б до цього силував. Тому ліпше показати йому щось інше – кінотеатр, про який Ти якось розповідала, або ще щось, на що можна придбати квитки й пізніше. Для матері й Оттли найкраще була б, мабуть, вистава «Дванадцята Ніч, або Як собі хочете»[27] в п’ятницю. Але в іншому разі не купуй для них, будь ласка, квитків, у жодному разі.

      Так, Оттла вже припинила упиратися та із задоволенням поїде. Знову сімейні історії та суцільна пітьма.

      Де ж їм зупинитися? Поблизу Тебе ж немає готелів, а якщо все ж якісь є, вони невиправдано дорогі. Чи не зупинитися знову в «Askanischer Hof»? У щасті й нещасті я з ним так зрісся, я, справді, пустив там коріння і почуваюся як удома, коли туди повертаюся. Мене там також люблять. Однак він трохи незручно облаштований і досить недешевий, але при цьому я там зупиняюся, він все ж мені наймиліший.

      Лише пиши в кожному листі, що триває підготовка до весілля, і вже цим Ти мене тішиш. Однак я не зовсім розумію обсяг роботи, пов’язаний з цим. Між іншим, не забувай, що до Твоїх речей, крім меблів і одягу, належить і плавання. Ти мені пообіцяла розповідати про будь-який прогрес у плаванні. Ти нічого не розповідаєш; чи означає це, що Ти, відколи записалася, не досягла ніякого прогресу? Я в це не вірю. Між іншим, у Тебе екзамен на Трійцю. Ти вчишся плавати з шестом чи на апараті?[28]

      План квартири Ти отримаєш. Те, що в цій самій будівлі живе Адлер[29], не заважає мені, допоки пристрої фабрики Ліндстрьома[30] не настільки потужні, аби їх було чути з мезоніна аж на п’ятий поверх. Мабуть, усі мешканці купують ці пристрої в нього. Що ми двоє тоді робитимемо в цій величезній коробці суцільного резонансу – я не знаю.

Франц

      28 травня 1914 року, Прага

      До Феліції Бауер

      Я в конторі. Багато роботи. Я не був розлюченим. Я був оскаженілим, засмученим і щось таке, але не розлюченим. (Я й так не сплю, але якби я спав, це б сприяло моєму безсонню.) Задля точності я додам, що Твоє мовчання тривало не два, а три дні.

      Все, як і було, як у всій світовій історії: кожен відшукує свій ґрунт для боротьби. Мені не лишиться нічого іншого, як захопити й собі інший ґрунт. Це необхідно для доброї справи.

      Найближчими днями Тебе атакуватимуть з двох сторін, вочевидь, за моєю ініціативою стосовно купівлі меблів. По-перше, німецькі майстерні. Вони часто пишуть мені, врешті-решт, я мусив їм відповісти. Зрештою, я вважаю, що їхні меблі справді найкращі, маю на увазі найпристойніші, найпростіші. Крім того, прийде і представник празької фірми. Його швидко випроваджуй за двері. Він якось був у мене в конторі, я пробурмотів щось спросоння, він дав свою візитівку, заявив, що як колишній берлінець може особливо добре зрозуміти Твої смаки, і пішов. І ось нещодавно він прийшов знову. Він був трохи краще одягнений, і моя жалюгідна пам’ять на обличчя впізнала в ньому одного адвоката. Я привітно підходжу до нього, тисну йому руку й – дізнаюся, хто він. (Ти маєш знати: фірма, яку він представляє, має надзвичайно дорогі, пишні меблі.) Я більше не міг так швидко перетворитися на непривітного покупця і дав

Скачать книгу